Сьогодення нашої країни говорить про те, що ми спрямовуємо свою діяльність в бурхливе русло розвитку інтелектуальної діяльності. Так, основний закон держави закріплює право кожного громадянина на свободу творчості. Автор має право творити в будь-якій сфері людської діяльності та має виключне право використовувати результати своєї творчості. З цього випливає, що будь-яка інша особа, яка виявляє бажання скористатися інтелектуальною власністю, має отримати спеціальний дозвіл для використання твору.
Питання захисту прав власності в мережі Інтернет ще не зайняли належне місце у планах науково-дослідної роботи наукових установ і навчальних закладів. Хоча проблеми прав інтелектуальної власності досліджуються багатьма як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями: О. Ардановим, М. Богуславським, А. Бойченком, Ю. Бошицьким, А. Григоренком, О. Дзерою, М. Денисюком, Р. Дробов’язко, В. Калятіним, О. Кохановською, Ю. Мусієнком, О. Підопригорою, О. Сергєєвим, С. Харитоновим, Р. Шишкою та багатьма іншими. Але поки що в Україні відчувається нестача спеціальних монографічних праць, присвячених проблемам захисту прав інтелектуальної власності, хоча цих питань у тому чи іншому аспекті торкалися різні автори.
Можна виділити такі основні проблеми захисту авторських прав громадян:
- збільшення випадків порушення авторського права. Порушенням прав автора твору вважаються: дії, що порушують немайнові і майнові права автора, піратство, плагіат та інші протиправні дії, що створюють загрозу порушення авторських прав. Найбільш небезпечними видами злочинів у цій сфері визнано піратство щодо комп’ютерних програм, аудіовізуальних творів, баз даних, книг.
- прогалини в законодавстві, наприклад, правова невизначеність багатьох ключових понять;
- відсутність дієвих механізмів захисту авторського права, зокрема належного рівня відповідальності;
- недосконалість законодавчих актів в сфері авторського права та ін. [1, с. 75].
Одна з проблем захисту авторських прав, полягає в незнанні авторами та іншими правовласниками своїх прав; відсутність у них уявлення про те, в якій формі, як і куди слід звертатися із заявою про захист порушених прав.
Мельников М. вважає, що законодавець має підвищити рівень покарань за кримінальні злочини у даній сфері залежно від рівня суспільної небезпеки, а також уряд активними діями має довести суспільству, що він потуратиме порушенням прав у цій сфері [2, с. 73].
На думку А. М. Коваля, на нинішньому етапі розвитку України найбільш ефективним та дієвим засобом боротьби із порушеннями авторського права потрібно вважати встановлення кримінальної відповідальності за такі діяння [3, с. 9].
Окрему тему, звичайно, складають проблеми захисту інтелектуальної власності в інтернеті, які викликають безліч дискусій щодо їх вирішення.
Адже на сьогодні широкого поширення набули факти незаконного розповсюдження творів у мережі Інтернет, їх публічне використання у громадських місцях, закладах торгівлі, тощо.
Проблема захисту авторських прав у найбільш вираженій формі виявляється протягом останнього десятиріччя у сфері Інтернет, що зумовлено, перш за все, у простоті та швидкості розміщення інформації у всесвітній мережі, у відсутності необхідності обов’язкової авторизації при вчиненні таких дій, відкритості та доступності користування електронними ресурсами необмеженим фактично колом осіб [4, с. 27].
Такі переваги інформаційних технологій мають у той же час відповідно до принципу діалектичного розвитку й зворотній бік, – у відкритому стані інформація та об’єкти права інтелектуальної власності потрапляють до мережі Інтернет без згоди й навіть поза межами обізнаності автора, чим порушуються не тільки права автора на отримання винагороди за свій інтелектуальний труд, а і його особисті немайнові права, перш за все, право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином власного імені на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору.
Отже, при однозначній привабливості саме Інтернет-мережа стає віртуальним ринком обороту і збуту продукції із порушенням виключних прав авторів та інших правоволодільців.
Дуже важливо, на сьогодні, щоб законодавцем був вироблений механізм, який буде не допускати порушень прав інтелектуальної власності, а у разі вчинення правопорушень у даній сфері їх чіткого регулювання та вирішення. Так, захист прав суб'єктів авторського права може здійснюватися в адміністративному, кримінально-правовому та цивільно-правовому порядку. Можна розглянути такі способи захисту, це наприклад: вимога від порушника відшкодування збитків, як матеріальних так і моральних; відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права; зобов’язання поновити авторські права та припинити дії, що порушують авторські права; вимога забороняти дії, що порушують авторське право чи створюють загрозу їх порушення [5].
Вибір форми захисту конкретного способу захисту з урахуванням усіх обставин справи залежать як від змісту суб'єктивного права, що підлягає захисту, так і від ступеня небезпеки такого порушення.
Сьогодні до найбільш застосовних механізмів захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет належать: захист прав у судовому порядку, в адміністративно-правовому порядку, а також самозахист прав. Але практика отримання захисту прав інтелектуальної власності, порушених у мережі Інтернет, в судових органах виявив такі проблеми, як відсутність належного законодавчого регулювання відносин, що складаються із застосуванням засобів електронного та цифрового зв’язку, на національному рівні; можливість доступу до мережі з будь-якого місця; складність визначення порушника, який дійсно вчинив порушення, та доведення його вини; неможливість представлення належних та допустимих доказів, що зумовлена електронною формою листування та укладеннях угод.
Цікавим видається той факт, що майже не викликає питання, які дії порушують права інтелектуальної власності в Інтернеті. Нинішній стан правової культури у суспільстві і активна антиплагіатна пропаганда надали чіткого розуміння, що розміщення об’єкта авторського права на веб-сайті без згоди автора та/або без зазначення його імені є порушенням авторських прав. Але інше суміжне питання, яке немає одностайного вирішення у різних країнах і яке не має чіткої, однозначної відповіді в Україні, – хто є відповідальною особою за порушення прав третіх осіб в Інтернеті; хто має їх відновити та відшкодувати спричинену шкоду [6].
Таким чином, підвищення рівня дотримання виключних прав інтелектуальної власності в мережі Інтернеті вимагає побудови багаторівневого правого механізму гарантування їх дотримання та захисту з відповідним реагуванням законодавства на вимоги часу, не обмежуючись традиційним підходом до встановлення кола відповідальних осіб, змісту та порядку несення несприятливих наслідків.
Отже, можна зробити висновки, що належний захист авторського права в Україні гальмується через недосконалість законодавства та неналежну організацію здійснення правосуддя і контролю, недовіру суспільства до судової гілки влади. Адже від того, як буде захищене цивільно-правовими, адміністративними і кримінально-правовими засобами авторське право, говорить в якійсь мірі про дотримання в нашій державі конституційних прав громадян у сфері інтелектуальної власності та їх правовий захист, а також показник, від якого може залежати рівень довіри до нашої держави з боку світової спільноти.
Література:
1. Рудник Т. В. Деякі проблеми питання захисту авторського права в Україні / Т. В. Рудник // Юридичний вісник. – 2009. – № 1. – С. 74–77.
2. Мельников М. Піратство як злочин у галузі авторського права і суміжних прав: погляд на проблему / М. Мельников // Право України. – 2003. – № 4. – С. 72–75.
3. Коваль А. М. Соціальні та кримінально-правові засади охорони авторського права і суміжних прав : автореф. дис. ... док. філософії в галузі права / Коваль Антон Миколайович. – К., 2005. – 28 с.
4. Аврамова О.Є. Проблеми захисту авторських прав в Інтернеті / О.Є. Аврамова, О.І. Разіна // Вісн. Нац. технічного ун-ту «ХПІ». Серія: Актуальні проблеми розвитку українського суспільства. – 2013. – № 6. – С. 26– 29.
5. Фучеджі В.Д., Ганеліна К.І. Правові аспекти охорони і захисту авторських прав [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/App/2009_37/app-37.
6. Проблема законодавчого забезпечення охорони інтелектуальної власності в Україні. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fic.kiev.ua/EventsUA/200103221.htm.
_______________________________
Науковий керівник: Стрельбицька Лілія Миколаївна, доктор юридичних наук, професор
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
