Важливим джерелом отримання і поширення інформації в сучасному суспільстві є глобальна мережа Інтернет. На сьогоднішній ден існує ціла низка проблем, які викликані порушенням прав інтелектуальної власності у всесвітній мережі. Адже давно відомо, що в країні, де надійно захищені права інтелектуальної власності значно вищий науково–технічний потенціал, більший приріст національного продукту та рівень добробуту населення.
Транскордонний характер Інтернету й цифрова форма фіксації розміщених у ньому творів порушують питання авторських повноважень, внаслідок чого їх реалізація має певну специфіку. Неюрисдикційний спосіб захисту права інтелектуальної власності передбачає дії громадян у рамках законодавства щодо захисту своїх порушених інтелектуальних прав. Проте незаконному використанню прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет сприяє нехтування авторами своїми майновими правами.
На сучасному етапі інформаційного розвитку «особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом» [1].
Розміщення знаку охорони авторського права (вартість нанесення якого на електронний примірник твору в Інтернеті є майже нульовою) повинно бути на заставці монітора комп’ютера перед виконанням програми або на початку відеогри.
Іншим засобом захисту авторських прав в Інтернеті є розміщення інформації про управління правами (передбачено Законом України «Про авторське право і суміжні права»). Дана інформація не є взаємозамінною зі знаком охорони авторського права.
У Рекомендаціях щодо вдосконалення механізму регулювання цифрового використання об’єктів авторського права і суміжних прав через мережу Інтернет зазначені також наступні можливі способи ідентифікації об’єктів авторського права: ідентифікаційний код ISBN; цифровий підпис; цифрові марки; створення веб-депозитаріїв [2, c.107]. Найбільш ефективним і простим засобом захисту авторського права в мережі Інтернет є використання знаку охорони авторського права (знак копірайту).
Нагальною проблемою у сфері захисту прав інтелектуальної власності на сучасному етапі є розповсюдження відтворених в особистих цілях творів з Інтернету (файлообмінні мережі на базі торрент-трекерів (peer-2-peer мережі), складність якої полягає в тому, що на трекері міститься не сам його об’єкт, а торрент-файл. Підтвердженням масштабності даної проблеми є гучний скандал, пов’язаний із закриттям файлообмінного сайту www.ex.ua. Протести користувачів Інтернету вилилися у масовані атаки на урядові сайти, в результаті чого декілька осіб притягнуто до відповідальності. При цьому досвід винесення судових рішень у більшості розвинутих країнах свідчить, що правовласники не можуть вимагати видалення своїх об’єктів авторського права з файлообмінних мереж, оскільки, на відміну від гіперпосилань (посилання на пряме скачування файлу), торрент-файли на трекері лише сповіщають користувачів про те, що на її підставі створені метадані – торрент-файли. Дану проблему у Франції вирішують шляхом надсилання провайдерами користувачам, які скачують та розповсюджують захищений авторським правом контент, попереджувальних листів; крім того, порушникові можуть вимкнути на 3 місяці Інтернет та обов’язково заносять в «чорний список» з неможливістю зміни провайдера. Аналогічні закони нещодавно прийнято у Швеції та Японії [2, c.109].
Для того щоб уникнути порушень авторського права в мережі, слід встановлювати гіперпосилання тільки на домашню сторінку або ж на сторінку, яка містить відомості про автора сайту. Досить поширеними є різноманітні «дошки ганьби» в Інтернеті, на яких «вивішуються» імена осіб, що вчинили плагіат, а також назви сфабрикованих та оригінальних творів.
Також необхідно в законодавчому порядку визначити такі базові поняття, як, власне, мережа Інтернет, доменне ім’я, директорія, файл, провайдер, хостинг-провайдер, власник доменного імені, сайт, статичне й динамічне представлення інформації, цифрова й аналогова форма представлення інформації, гіперпосилання, фрейм, трафік, клік, peer-to-peer, скачування, форум, ньюс-група та ін. Зробити це необхідно не в розрізнених підзаконних актах, важкодоступних для користувачів мережі, а в єдиному кодифікованому акті. Без цього всі спроби сформувати ефективний захист авторських прав у мережі Інтернет приречені на провал [3, c.204].
Для вирішення проблеми неюрисдикційного способу захисту права інтелектуальної власності в мережі Інтернет необхідно: розробити спеціальний законодавчий акт, в якому визначити базові поняття щодо права власності у всесвітній мережі; використовувати досвід зарубіжних країн щодо надсилання провайдерами користувачам попереджень та блокування доступу до Інтернету; встановлювати гіперпосилання тільки на домашню сторінку.
Література:
1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15
2. Денисова Р.О. Реалізація авторських прав в Інтернеті / Р.О. Денисова // Проблеми законності, 2010. – № 110. – С. 106 – 112.
3. Юдкін Ю.І. Правові проблеми захисту інформації в мережі Інтернет / Ю.І. Юдкін // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв, 2007. – № 6. – С. 202 – 206.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
