Відшкодування моральної шкоди — новий і водночас найдієвіший спосіб захисту цивільних прав. Матеріальне відшкодування заподіяної моральної шкоди стало практикуватися в Україні з початку 90-х років минулого століття. Більшість суддів і адвокатів, вважають, що справи про відшкодування моральної шкоди є найбільш складними в цивільному процесі, так як позивачі часто не можуть надати достатню кількість доказів, які б підтвердили заподіяння їм моральних страждань.
Відповідно, до ст. 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК) під моральною шкодою слід розуміти:
• заподіяння каліцтва та іншого ушкодження здоров'я, що призвело до фізичного болю та страждань фізичної особи;
• протиправну поведінку щодо фізичної особи, членів її сім'ї чи близьких родичів, яка призвела до душевних страждань фізичної особи;
• знищення чи пошкодження майна фізичної особи, що призвело до її душевних страждань;
• приниження честі, гідності фізичної особи та ділової репутації фізичної і юридичної особи [1; 17].
Зазначений перелік діянь не є вичерпним.
Суб'єктом права вимоги компенсації моральної шкоди є особа, якій ця шкода безпосередньо завдана неправомірними діями (бездіяльністю) інших осіб. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (ч. 2 ст. 1169 ЦК України). За доведеності фактів проживання з померлим однією сім'єю (спільне проживання, ведення спільного господарства тощо) факт родинного зв'язку значення не має [4;468].
За загальним правилом, моральну шкоду відшкодовує заподіювач на користь особи, що має право вимагати такого відшкодування. Заподіювачем моральної шкоди може бути орган державної влади, орган влади АРК, орган місцевого самоврядування, фізична або юридична особи. Однак у випадках, що прямо передбачено законом, заподіювач моральної шкоди та особа, що несе за неї відповідальність, можуть не збігатися, наприклад, за шкоду, завдану державними органами чи їх посадовими особами, відповідальність несе держава Україна. Своєю чергою, особою, що має право вимагати відшкодування завданої їй моральної шкоди, як правило, є особа, якій таку шкоду завдано. При цьому, законом може бути встановлено відповідні обмеження щодо цих осіб, наприклад, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не мають права вимагати компенсації їм моральної шкоди у справах із захисту честі, гідності та ділової репутації (ст. 49 Закону України "Про інформацію") [2;24].
На практиці доволі часто виникають питання, що пов'язані з розміром відшкодування моральної шкоди, тому що на сьогоднішній день, воно не має належного правового врегулювання. Передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди, то законодавець зазначає, що його визначає суд залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. А це означає, що при встановленні розміру такого відшкодування ані суд, ані сторони не матимуть жодних законодавчих передумов для його визначення.
В Україні не тільки не встановлено чітких методик нарахування розміру моральної шкоди, а й навіть бодай нижньої чи верхньої межі, як орієнтирів, що і змушує суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховувати вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
За загальним правилом, нарахований розмір моральної шкоди відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Наприклад, моральну шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодовано шляхом здійснення щомісячних платежів [3].
Розглядаючи дане питання, я дійшла до висновку, що питання відшкодування моральної шкоди в цивільному праві потребує на даний момент детального наукового дослідження та правового закріплення, оскільки, кількість судових випадків, з приводу відшкодування моральної шкоди, з кожним роком збільшується. Тому я сподіваюсь, що громадяни, у випадку порушення своїх прав звертатимуться до суду, а судді під час винесення свого рішення, будуть законно та об’єктивно розглядати справи, тому що кожен випадок є унікальним.
Література:
1. Цивільний кодекс України //ВВР.-2003.-№40-44.
2. Закону України "Про інформацію" //ВВР.-1992.-№48.
3. Особливості відшкодування моральної шкоди. Заславець О.Р. Наукова стаття. Закон і бізнес. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zib.com.ua/ua/print/43778osoblivosti_vidshkoduvannya_moralnoi_shkodi.html.
4. Цивільне право України. Особлива частина / за ред.: О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, Р. А. Майданик. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 1176 с.
_________________________
Науковий керівник: Полішко Н.Л., доцент кафедри цивільного права та процесу Національної академії внутрішніх справ
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
