Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю [1].
Однак в умовах економічної кризи і нестабільності ринку праці проблема безробіття набуває особливого значення як для держави в цілому так і для кожної людини зокрема.
Безробіття формують такі чинники:
- структурні зрушення в економіці, що призводять до змін у структурі попиту і пропозиції;
- недостатній сукупний попит;
- сезонні коливання виробництва, що викликають зміни у попиті на
робочу силу;
- науково-технічний прогрес, що збільшує диспропорції між попитом і пропозицією робочої сили [3,с.107].
Офіційне тлумачення термін «безробітний» отримав 5 липня 2012 року в Законі України «Про зайнятість населення». Відповідно до п.2 ст. 1 цього Закону безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Також закон визначає поняття «зареєстрований безробітний» - це особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.
Статусу безробітного може набути:
1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;
2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам";
3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників [2].
Правовий статус безробітного включає в себе його права та обов’язки, а також гарантії його соціальної підтримки. Однією з таких гарантій є виплата допомоги по безробіттю.
Згідно ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», грошова допомога призначається з 8-го дня після реєстрації в державній службі зайнятості [3]. Відповідно до українського законодавства загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Однак, існує ряд нюансів (зокрема стаття звільнення), які впливають на тривалість надання фінансової допомоги безробітним. Так, періоди виплат можуть бути наступними:
- 720 днів – для осіб перед пенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію);
- 360 днів – стандартна тривалість виплат для більшості громадян;
- 270 днів – при звільненні з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, за згодою сторін, а також по пунктах 3, 4, 7, 8 статті 40 і статтями 37, 41 і 45 Кодексу законів про працю України;
- 180 днів – для переселенців, а також молоді, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової служби;
Мінімальна сума допомоги по безробіттю в Україні в 2017 році становить 544 гривні (Постанова Правління фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття № 132 від 19 січня 2017). У мінімальному розмірі допомога виплачується тим, хто за останній календарний рік має страховий стаж менше шести місяців або звільнений з останньої роботи з підстав, передбачених п. 3, 4, 7 і 8 ст. 40, ст. 41 і 45 КЗпП, а також переселенцям, випускникам навчальних закладів (без досвіду роботи) і демобілізованим зі служби в армії.
Отже, проблема безробіття для України є дуже актуальною для нашої держави, незважаючи на те, що прийнята низка законодавчих актів щодо цього питання, які потребують подальшого вдосконалення. Закон України «Про зайнятість населення» захищає, але не рятує від безробіття. Тому гарантія державою права на працю полягає у проведенні певної соціальної політики, спрямованої на створення робочих місць і надання їх тим, хто шукає роботу і бажає працювати.
Література:
1. Конституція України від 28.06.1996 (електроний ресурс) – Режим доступу//www.zakon.rada.gov.ua.
2. Закон України «Про зайнятість населення» (зі змінами та доповненнями станом на 27.09.2017) від 05.07.2012 (електроний ресурс) – Режим доступу//www.zakon.rada.gov.ua.
3. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (зі змінами та доповненнями станом на 11.10.2017) від 02.03.2000(електроний ресурс) – Режим доступу//www.zakon.rada.gov.ua.
_________________________
Науковий керівник: Полішко Н.Л., доцент кафедри цивільного права та процесу Національної академії внутрішніх справ
|