Мораль займає важливе місце у становленні та формуванні суспільних відносин сьогодення. Вона походить від духовного світу людини, від її сприйняття суспільства і людей, в цілому.
Судова система регламентована нормами права, але мораль має існувати у цілковитій гармонії із ним для загального суспільного блага. І, не останнє місце вона повинна займати у професійних якостях адвоката, як представника прав та інтересів особи у процесі. Хто, як не адвокат має зберігати баланс між існуючими нормами права та внутрішніми моральними переконаннями. Тому, обрана тематика роботи являється актуальною та водночас, навіть, дискусійною.
Дослідженням питань, пов’язаних із заданою нами темою, займались такі видатні вчені та представники правничих шкіл як: Є. Васьковський, М. Молло, М. Барщевський, І. Корнієнко, М. Смоленський, І. Семенюк, В. Томсинов, А. Бойков та інші.
Із сучасною вимогою сьогодення, а саме наближенням нашої держави до євростандартів, система адвокатури також пройшла процес «перезавантаження», а саме із прийняттям ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (2012 р.), однак правовий статус адвоката, з точки зору моральних цінностей, все ж таки вимагає змін. Таке «пізнання етики та моралі» простежується уже протягом багатьох років.
Правовий статус адвоката як представника, у більшості випадків, ускладнено тим, що він надто пов'язаний інтересами свого клієнта, втім у цих умовах повинна зберігатись дистанція. Адвокат зобов’язаний чітко дотримуватися принципу «рівності», незважаючи ні на віросповідання, ні на колір шкіри, ні на майновий статус клієнта. Адже основою його роботи є правова допомога особі.
На жаль, у наш час, поширена тенденція, що адвокат здійснює своєрідну «благодійність», тобто узявши справу «під своє крило», обіцяючи допомогти своєму клієнту, він зволікає у цьому процесі, тим самим збільшує розмір своєї винагороди. Однак, слід зауважити, що адвокат – це «лікар» для особи, інтереси та права, якої необхідно відстоювати у суді. І аж ніяк простий пересічний громадянин не може бути «гаманцем» для псевдо правознавців.
Основними принципами, на яких ґрунтується честь адвоката М. Молло називає безкорисливість, поміркованість та чесність, а незалежність представника він вважав його обов’язком і правом одночасно. Представник у цивільному процесі має бути об’єктивним по відношенню до свого клієнта та мати за намір не користь у вигляді грошових премій і т.д., а допомогу людям. Адвокат має бути чесним і, перш за все, сам перед собою, а потім вже і перед особою яку він представляє.[1]
Отже, можна підвести підсумок, що адвокат повинен бути тією особою, яка при будь-яких обставинах і факторах зобов’язана надати правову допомогу особі, не дивлячись на жодні зовнішні чинники. Адвокат – це гарант для того, допомогу кому він зобов’язується надати. І не лише норми закону, а моральні цінності повинні зберігатись у кожного, хто займається чи має намір здійснювати адвокатську діяльність. І лише професійність має бути привілеєю для адвоката.
Література:
1. М. Молло «Правила адвокатської професії» Збірник наукових праць «Настільна книга адвоката», 2008р - С.20-23.
___________________________
Науковий керівник: Бутрин-Бока Наталія Степанівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права і процесу Тернопільського національного економічного університету
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
