ОСОБЛИВОСТІ КВАЛІФІКАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ В СФЕРІ ОБІГУ ІНФОРМАЦІЇ
16.02.2008 14:50
Автор: Гагай Полікарп Сергійович, здобувач кафедри адміністративного права та процесу Київського національного університету внутрішніх справ
[Административное право. Таможенное и налоговое право]
Здійснення регулятивного впливу з боку суб’єктів владних повноважень завжди припускає їхню інформованість про відповідні процеси та явища. Будь-яке рішення чи дія суб’єкта владних повноважень, його посадової чи службової особи постає згодом у вигляді інформації для інших ланок управлінських структур, а також окремих громадян або їх об’єднань. З іншого боку, реалізація права громадян на інформацію в сфері публічного управління створює передумову для формування особистої громадянської позиції, яка ґрунтується на розумінні певних рішень і дій державних органів та є важливим фактором попередження конфліктних ситуацій і правових суперечок, сприяє зростанню авторитету державних органів та їх посадових осіб.
Певним чином ці проблеми опосередковні законодавством України про адміністративні правопорушення, а безпосередньо Кодексом України про адміністративні правопорушення [1] (далі – КУпАП). КУпАП містить достатню кількість статей, які безпосередньо пов’язані із сферою обігу інформації. Для зручності можливо використання терміну «обіг інформації» замість «одержання, використання, поширення та зберігання інформації», який якнайкраще характеризує можливі діяння, вчинення яких передбачає адміністративну відповідальність.
Кодекс України про адміністративні правопорушення було прийнято в грудні 1984 року. Жодної статті КУпАП, яка б передбачала відповідальність в сфері обігу інформації на той час в Кодексі не було. Перші такі статті були внесені до КУпАП лише в 1993 році.
Станом на червень 1996 року таких статей в КУпАП було всього 6. Станом на 1 січня 2008 року в чинній редакції КУпАП міститься 32 статті щодо адміністративної відповідальності в сфері одержання, використання, поширення та зберігання інформації.
З точки зору об’єктивної сторонни таких правопорушень, відповідальність передбачено за діяння, під час здійснення яких відбувається:
перекручення даних і приховування інформації ( ст.52);
приховування, перекручення або відмова від надання повної та
достовірної інформації (ст.82-3);
ненадання інформації або надання неправдивої інформації (ст.82-7);
неповідомлення (приховування) або надання неправдивої
інформації (ст.83-1);
відмова від надання чи несвоєчасне надання за запитами повної
та достовірної інформації, передбаченої законодавством (ст.91-4);
надання недостовірної інформації чи необгрунтована відмова у наданні такої інформації (ст. 96);
відмова надати вичерпну інформацію (ст.148-2);
відмова в наданні необхідної інформації (ст.148-5);
відмова у наданні необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації (ст.156-1);
надання недостовірної інформації (ст.164);
отримання, використання, розголошення конфіденціальної інформації (ст.164-3);
неоприлюднення інформацІї, ненадання інформації (ст.164-14);
неподання, несвоєчасне подання інформації або подання завідомо
недостовірної інформації (ст.166-4);
подання недостовірної інформації, розголошення інформації (ст.166-9);
порушення порядку або строків подання інформації (ст.184-2);
порушення порядку використання конфіденційної інформації (ст.186-2);
ненадання необхідної інформації або надання неправдивої інформації (ст.188-5, ст.188-11, ст.188-15, ст.188-18);
ненадання передбаченої законодавством інформації або надання недостовірної інформації (ст.188-14);
надання завідомо неправдивої інформації, а так само недодержання встановлених законодавством строків надання інформації (ст.188-19);
безпідставне засекречування інформації (ст.212-2);
неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України "Про інформацію", "Про звернення громадян" та "Про доступ до судових рішень" (ст.212-3);
поширення інформації, яка вважається недостовірною (ст.212-11);
поширення інформації про осіб (ст.212-13);
Можна зробити висновок, що найчастіше відповідальність передбачено за ненадання інформації (9 складів), за відмову у наданні інформації (7 складів). З точки зору об’єктивної сторони такі правопорушення мають найчастіше характер бездіяльності. Для правильної кваліфікації зазначеної категорії адміністративних правопорушень застосування тільки самої норми КУпАП недостатньо. Застосування кожної із зазначених статей вимагає застосування спеціального законодавства. Тільки неповний перелік законів дає уяву про розмаїття ознак об’єктивної сторони. Йдеться мова про Закони України: «Про відходи» [2], «Про охорону навколишнього природного середовища» [3], «Про основи містобудування» [4], «Про захист прав споживачів» [5], «Про Антимонопольний комітет України» [6], «Про державну статистику» [7], «Про охорону навколишнього природного середовища» [8], «Про енергозбереження» [9], «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» [10], «Про Рахункову палату» [11], «Про статус народного депутата України» [12], «Про державну таємницю» [13], "Про інформацію"[14], "Про звернення громадян"[15], "Про доступ до судових рішень"[16],
В той же час вважаємо невиправданим використання такого широкого спектру характеристик самої інформації. Відповідно до змісту статей, які аналізуються, інформація може бути: повна, вичерпна, доступна, своєчасна, необхідна, достовірна, недостовірна, неправдива, що не відповідає дійсності. конфіденціальна, конфіденційна.
Важко пояснити, чим відрізняється інформація повна і вичерпна, недостовірна і неправдива, конфіденціальна та конфіденційна. Виявлені проблеми дають можливість врахувати зазначені недоліки під час підготовки нового Кодексу України про адміністративні проступки. Підготовка такого нового Кодексу ведеться в межах реалізації положень Концепції адміністративної реформи [17], затвердженої Указом Президента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні»
Література:
1. Відомості Верховної Ради УРСР вiд 18.12.1984 - 1984 р., № 51, стор. 1122
2. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 36-37, ст.242
3. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 41, ст.546
4. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 52, ст.683
5. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 30, ст.379
6. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 50, ст.472
7. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 43, ст.608
8. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 41, ст.546
9. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 30, ст.283
10. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 20, ст.99
11. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 43, ст.212
12. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 3, ст. 17
13. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 16, ст.93
14. Відомості Верховної Ради України вiд 01.12.1992 - 1992 р., № 48, стаття 650
15. Відомості Верховної Ради України вiд 19.11.1996 - 1996 р., № 47, стаття 256
16. Відомості Верховної Ради України вiд 14.04.2006 - 2006 р., № 15, стор. 585, стаття 128
17. Офіційний вісник України вiд 11.06.1999 - 1999 р., № 21, стор. 32, код акту 7616/1999
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
