Аналіз судової практики дає підставу стверджувати, що у теперішній час, як і у радянські часи поширені випадки, коли фізичними та юридичними особами здійснюється самочинне будівництво об’єктів нерухомості та у подальшому пред’являються позови до суду про визнання права власності на такі об’єкти.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України визначені підстави, за якими будівництво (реконструкція) житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна визнається самочинним, а саме: якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Тобто, кожна з цих підстав вимагає визнання реконструкційних (будівельних) робіт відповідачем самочинними.
У зв’язку з викладеним набуває актуальності висвітлення вимог чинного законодавства щодо порядку здійснення будівництва.
По-перше, згідно ст. 5 Закону України „Про основи містобудування”, при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені:
- розробка містобудівної документації, проектів конкретних об’єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об’єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об’єктів;
- раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок;
- урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;
- урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;
- захист прав громадян та громадських організацій згідно з законодавством.
По-друге, ст. 9 Закону України „Про архітектурну діяльність” передбачено, що будівництво (реконструкція) об’єкту здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.
Ст. 12 Закону України „Про основи містобудування” передбачено, що до компетенції органів місцевого самоврядування у сфері містобудівельної діяльності на їх території належить право затвердження місцевих правил забудови, внесення змін у зазначені документи за поданням спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури відповідно до законодавства.
По-третє, Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової України від 05.12.2000 р. № 273 затверджено Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт. Це положення встановлює порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту. Положення обов’язкове для застосування усіма суб’єктами будівництва незалежно від форм власності, відомчої належності та джерел фінансування.
Згідно п. 1.1. Положення дозвіл на виконання будівельних робіт є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється.
П. 5.1 Положення зазначено, що виконання будівельних робіт на об’єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно діючого законодавства.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р. № 1243, та полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’єктів реконструкції житлового призначення, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Для пред’явлення закінченого будівництвом об’єкта державній приймальній комісії замовником будівництва об’єкта утворюється робоча комісія. На підставі проведеної перевірки, робоча комісія визначає готовність закінченого будівництвом об’єкта до пред’явлення державній приймальній комісії. Результати перевірки робочою комісією готовності закінченого будівництвом об'єкта до пред'явлення державній приймальній комісії оформляються актами, форми яких затверджуються Держбудом. Акти робочої комісії оформляються генеральним підрядником, підписуються головою та членами робочої комісії і передаються державній приймальній комісії.
Замовник зобов’язаний після підписання акта робочої комісії звернутися протягом 5 днів до органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, з пропозицією щодо утворення державної приймальної комісії. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний протягом 10 днів після надходження звернення від замовника утворити відповідно до цього Порядку державну приймальну комісію.
За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Держбудом.
Згідно п. 12 Порядку, до складу державної приймальної комісії включаються представники органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що утворив комісію, виконавчого комітету місцевої ради, на території якої розташовано закінчений будівництвом об’єкт, замовника, експлуатаційної організації, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного та державного пожежного нагляду.
Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
Дотримання правил проведення забудови дозволить уникнути від усіх проблем, пов’язаних з визнанням права власності на об’єкти самочинного будівництва, таких, як: звернень до суду з позовами про визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва та від настання можливих негативних наслідків самочинного будівництва, які можуть полягати у зобов’язанні здійснити перебудову чи знесення об’єкта без компенсації проведених витрат на будівництво, тощо.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
