Актуальність визначена тим, що сучасні історико-правові дослідження проблеми функціонування нацистського окупаційного режиму на теренах України і досі мають низку маловивчених аспектів. Зокрема, проблема нормативного забезпечення функціонування виконавчих органів влади Східного райхсміністерства на окупованій нацистами території України потребує подальшого комплексного та системного вивчення.
До листопада 1941 року майже вся територія сучасної України була окупована нацистською Німеччиною та її союзниками. На території центральної та південно-східної частини України було утворено Райхскомісаріат «Україна» і встановлено німецьку цивільну адміністрацію. Це адміністративно-територіальне утворення підпорядковувалося Імперському міністерству східних окупованих територій.
Проблемі створення Східного міністерства (нім. Ostministerium), його структурі та функціонуванню підпорядкованих йому місцевих органів влади присвячено багато наукових розвідок та досліджень. У радянській історіографії домінувала проблема злочинної діяльності даної установи та боротьби радянського населення із загарбниками. Сьогодні це питання викликає історико-правовий інтерес в українських науковців. Зокрема у працях П.В. Рекотова [5], Н.Г. Кошеварової [3], О.М. Гончаренко [1] актуалізуються проблеми нормативно-правового забезпечення функціонування та діяльності даного міністерства на східних окупованих територіях.
Відповідно до наказу фюрера від 2 квітня 1941 року було утворено центральне політичне бюро з питань організації «нового порядку» на майбутніх східних окупованих територіях (нім. «zentrales politisches Büro für die Ostarbeit»). А вже 20 квітня 1941 р. Гітлер призначив голову відділу зовнішньої політики нацистської партії А.Розенберга своїм «безпосереднім уповноваженим з централізованого вирішення питань східноєвропейського простору» [3, с.20]. Перед А.Розенбергом було поставлене завдання – підготувати план розчленовування СРСР і проект створення місцевих органів управління на запланованих до захоплення територіях Радянського Союзу. Цей план було оприлюднено у доповіді А.Розенберга від 9 травня 1941 р. [3, с. 22]. Зокрема, у плані під нвазвою «Про політичні цілі Німеччини в майбутній війні проти Радянського Союзу» було зазначено: «1) Райхсляйтер А.Розенберг має виключне право здійснювати контроль за усіма управлінськими процесами на Сході; 2) Безпосереднє управління окупованими територіями здійснює райхскомісар, якого призначає особисто фюрер чи райхсляйтер» [1, с.321].
План А.Розенберга було покладено в основу директиви А. Гітлера «Про цивільне управління у знов окупованих східних областях» (нім. «Erlaß des Führers über die Verwaltung der neubesetzten Ostgebiete») від 17 липня 1941 року. Зокрема, у параграфі 1 цього документу зазначалося, що після окупації вермахтом східних областей управління територіями переходить від військових органів до окупаційних органів цивільного управління [1, с.322]. Цим документом було регламентовано подальший поділ окупованих східних областей на зони військового та цивільного управління.
У § 2 директиви фюрера було чітко зазначено, що усі цивільні органи окупаційної влади є підконтрольними Імперському міністерству східних окупованих територій (нім. Reichsministerium für die besetzten Ostgebiete, RMfdbO). Відповідно до § 4 директиви фюрера дане міністерство очолював райхсляйтер Альфред Розенберг [1, с. 323].
Сфери повноважень міністерства і його відносини з іншими органами виконавчої влади Третього Райху було регламентовано у нормативних актах, що мали безпосереднє відношення до встановлення окупаційного режиму на Сході. Так, в оперативних директивах для цивільного управління, так званих «Директив Коричневої папки», мова йшла про організацію управління в захоплених східних областях.
Зокрема, у документах зазначалося, що райхсляйтер А. Розенберг отримав спеціальний імперський статус представника суверенітету Німеччини в окупованих областях Сходу [2, с.166]. Заступником і постійним представником А. Розенберга на цих територіях був призначений Альфред Мейер. До речі, який з 1942 року був призначений імперським комісаром оборони окупаційного режиму.
Також у директивах було визначено загальну структуру, функції та компетенції міністерства. Апарат райхсміністерства складався з центральних служб, що постійно перебували у Берліні та органів цивільної влади на окупованих територіях. Були утворені наступні відділи та їх підрозділи: Центральне управління (Відділ Z); Головне управління І: Політика. Це управління поділялося на такі відділи: Відділ 1 – Загальний; Відділ 2 – Остланд; Відділ 3 – Україна; Відділ 4 – Московія; Відділ 5 – Кавказ; Відділ 6 – Культура; Відділ 7 – Розселення; Відділ 8 – Преса; Відділ 9 – Молодь.На початку 1943 року у міністерстві було утворено самостійний відділ пропаганди [2, с.168].
До компетенцій Східного міністерства, окрім тотальної германізації зайнятих східних територій, належали політичне планування, організація адміністративного управління, правова сфера, трудова політика, культура, церковне життя, міграційна політика тощо. Також райхсляйтер А. Розенберг отримав право законотворчої діяльності на окупованих територіях. Тобто будь-які розпорядження чи накази райхсляйтера набували сили закону.
Щодо організації окупаційних органів влади на теренах Райхскомісаріату «Україна». Повноваження райхскомісара Е. Коха були підтвердженні директивою А.Гітлера від 26 лютого 1942 р. У документі говорилося, що райхскомісар має право приймати самостійні рішення у разі потреби, які не будуть суперечити єдиній політики Райху [5, с.91].
Таким чином, така вертикаль окупаційної влади існувала до листопада 1944 року – до часу звільнення радянськими військами всієї території СРСР. Фактично функціонування Східного міністерства припинилося восени 1944 року, але де-юре воно було ліквідовано у травні 1945 року, тобто з крахом гітлерівської Німеччини. Остаточно посада райхсміністра східних окупованих територій була ліквідована 6 травня 1945 року відповідно до наказу райхспрезидента К. Дьоніца.
Отже, райхсміністерство східних окупованих областей було створене на початку війни Райху з СРСР і проіснувало до самого розпаду німецької імперії. Основною метою функціонування міністерства була реалізація «східної політики» Райху на окупованих територіях. До основних нормативних актів, що забезпечували функціонування даної імперської структури відносимо: наказ фюрера «Про призначення А.Розенберга на посаду райхсляйтера східних окупованих територій» від 20 квітня 1941 року; директиву А. Гітлера «Про цивільне управління у знов окупованих східних областях» від 17 липня 1941 року; директиву А.Гітлера «Про повноваження райхскомісара України Е.Коха» від 26 лютого 1942 року; наказ райхспрезидента К. Дьоніца «Про ліквідацію східного рейхсміністерства» від 6 травня 1945 року.
Література:
1. Гончаренко О. Система управління окупованими територіями України. Україна в Другій світовій війні: погляд з XXI століття. Історичні нариси. Київ, 2011. С. 321-367.
2. Залесский К. НСДАП. Власть в Третьем рейхе. Москва, 2005. С. 166 - 169.
3. Кашеварова Н.Г. Міністерство окупованих східних територій. Енциклопедія історії України. Т. 6. Київ, 2009. 179 с.
4. Нестеренко В.А. Окупаційний режим у військовій зоні України в 1941 – 1943 рр. (адміністративний, економічний та соціокультурний аспекти) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. Наук. Київ, 2005. 13 с.
5. Рекотов П.В. Органи управління на окупованій території України (1941 – 1944 рр.). Український історичний журнал. 1997. № 3. С. 90-101.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
