Використання даних психології у діяльності з виявлення, розкриття та розслідування злочинів, необхідність ухвалення суб’єктом цієї діяльності різного роду рішень, послужили підставою для виділення в системі наукових положень криміналістичної тактики поняття «тактичного рішення». Під «рішенням» у психології, зазвичай розуміють формування розумових операцій, котрі знижують вихідну невизначеність проблемної ситуації. В основі механізму такої операції лежать вольові дії суб’єкта, які передують його фактичній дії. Вони засновані на прогностичному усвідомленні вибору мети та способів її досягнення, з уявним «обговоренням» підстав, оцінкою усіх «за і проти» щодо виконання фактичної дії і досягнення бажаного результату.
У криміналістиці до названої проблематики зверталися такі вчені, як Р. С. Бєлкін, В. П. Бахін, О. І. Марочкін та інші, праці яких сприяли формуванню теоретичних засад тактичного рішення у діяльності з виявлення, розкриття і розслідування злочинів.
Зазвичай, під тактичним рішенням розуміють вибір мети тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому, або на окремі її елементи, на хід і результати процесу розслідування і його складові, визначення методів, прийомів і засобів досягнення бажаної мети.
До ухвалюваного тактичного рішення предявляються вимоги: законності, етичності, своєчасності, обґрунтованості і реальності виконання.
1. Законність тактичного рішення припускає, що воно: а) ухвалюється суб’єктом діяльності з розслідування, у межах його процесуальної компетенції; б) припускає використання тільки таких засобів тактичного впливу, котрі є припустимими з погляду закону і не суперечать йому.
2. Законність ухвалення тактичного рішення тісно пов’язана з етичністю, під якою розуміється відповідність ухвалюваного рішення, і засобів його реалізації, моральним принципам розслідування кримінальних правопорушень.
3. Своєчасність ухвалення тактичного рішення полягає в тому, що воно приймається саме в той момент, коли це забезпечує поступальний розвиток процесу доказування.
Невчасне (передчасне або запізніле) ухвалення тактичного рішення, так само як і неприйняття його взагалі, бездіяльність суб’єкта розслідування злочину, можуть призвести до такого розвитку слідчої ситуації, при коли негативному результату розслідування вже не вдасться запобігти. Важливо застережити, що не всіляке тактичне рішення припускає активні дії, його реалізація може полягати і в стримуванні від дій, коли невтручання в слідчу ситуацію призводить до її сприятливого розвитку. Така помірність не є бездіяльність суб’єкта розслідування злочину, адже рішення ухвалене і реалізується, але саме таким своєрідним шляхом.
4. Обґрунтованість ухвалення тактичного рішення є складним комплексним поняттям. По-перше, це відповідність рішення дійсному положенню справ, слідчій ситуації, яка сформувалася. По-друге, це наукова обґрунтованість рішення, відповідність його даним криміналістики, психології й іншим галузям знання, на яких воно повинно базуватися. По-третє, це нормативна обґрунтованість рішення, коли воно спрямоване на реалізацію прямої вимоги закону. По-четверте, це обґрунтованість рішення інтересами взаємодії суб’єктів діяльності з розслідування злочинів.
5. Вимога реальності припускає можливість здійснення намічених дій. Ухвалення рішень у діяльності з розслідування злочинів покладено на осіб, які її здійснюють, які володіють певною специфікою мислення і є суб’єктами прийняття тактичних рішень.
______________________________
Науковий керівник: Падалка Андрій Миколайович, в. о. завідувача кафедри фінансових розслідувань факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Університету державної фіскальної служби України
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
