Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу (а в окремих випадках і суду), що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, що ваблять застосування засобів цивільного процесуального примушення.
Зазначемо, що термін «зловживання правом» вперше було введено у цивільному процесуальному законодавстві Швейцарії, а конституційну заборону зловживання правом вперше закріплено у видатній пам’ятці конституційного права Франції — Декларації прав людини і громадянина 1789 року.
Право Київської Русі оперувало не терміном «зловживання правом», а поняттям «недобро - совісність», яке концептуально збігалося із сучасним розумінням поняття «зловжи- вання процесуальними правами»
Зловживання процесуальними правами, так чи інакше, спрямоване на перешкоджання реалізації механізму захисту. При цьому суб’єктами, які можуть зловживати своїми процесуальними правами, можуть бути не тільки особи, які беруть участь у справі, але й інші учасники процесу, оскільки кожен з них наділений процесуальними правами і обов’язками в тій чи іншій мірі, і, як наслідок, може впливати на хід самого провадження.
Форми реалізації при цьому можуть полягати у перенесенні судового засідання, безпідставному затягуванні судового процесу, перешкоджанні розгляду справи, у тому числі шляхом неподання доказів, або надання неналежних доказів по справі, безпідставному оскарженні судового рішення, а також іншими шляхами, що тягне за собою перешкоджання прийняттю законного та обґрунтованого рішення, або його виконанню. Нерідко зловживання процесуальними правами випливає з невірного розуміння принципів цивільного процесу, таких як принципу змагальності і диспозитивності.
Ще з часів римського приватного процесу проти зловживання процесуальними правами в різних правових системах були випробувані на практиці чотири заходи: – попереднє посвідчення сторонами своєї сумлінності за допомогою складання присяги; – покладення судових витрат на винну в недобросовісному веденні справи сторону; – стягнення з неї збитків, завданих іншій стороні; – накладення на неї штрафу, заміна його у разі неспроможності, арештом.
Соціальна небезпека зловживання процесуальними правами полягає в тому, що зовні дії особи протікають в межах правового поля, а насправді ними заподіюється шкода інтересам правосуддя і інтересам інших учасників цивільного процесу. Такі дії (бездіяльність) важко доказувати, і особа, що зловжила правом, може для прикриття своїх протиправних дій використовувати арсенал заходів захисту, що надаються особі, що сумлінно здійснює свої суб'єктивні права.
Наприклад, за ініціативою судді у разі затягування врегулювання спору будь-якою із сторін стаття 204 ЦПК п. 3. передбачає припинення врегулювання спору за участю судді.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
