АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АДВОКАТСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ
12.06.2018 16:27
Автор: Боровський Денис Анатолійович, здобувач, Національна академія Служби безпеки України
[Секция 6. Право интеллектуальной собственности и его защита. Информационное право. Информационные технологии]
В наш час в світі євроінтеграційного процесу все більшої актуальності набувають, не тільки через політичну ситуацію в країні, а й через призму суспільних процесів, бажання громадян отримати належну їм правову допомогу, закріплену Конституцією, тому і вимагають цього у адвокатів. На цьому місці постають сучасні невирішені проблеми, пов’язані із забезпеченням та захистом адвокатської таємниці.
Однією з таких проблем є дискусійне питання щодо випадків можливого розголошення адвокатської таємниці, у випадках, встановлених законодавством. Таким чином у частині 4 статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що в разі пред’явлення вимог клієнтом до адвоката у зв’язку з адвокатською діяльністю адвокат звільняється від обов’язку збереження адвокатської таємниці в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів. В такому разі суд або орган, якій здійснює дисциплінарне провадження стосовно адвоката, інші органи або посадові особи, які розглядають вимоги клієнта до адвоката або яким стало відомо про пред’явлення таких вимог, зобов’язані вжити заходів щодо унеможливлення доступу сторонніх осіб до адвокатської таємниці та її розголошення [1].
Ще однією доволі важливою є проблема, яка відноситься до практики адвоката в кримінальних правопорушеннях. А точніше – це проблема конфіденційності зустрічі адвоката та клієнта, якщо останній є затриманим чи заарештованим. В таких випадках навряд може йти мова про збереження адвокатської таємниці в повному обсязі, адже вже стало відомо і про сам факт звернення і про його обставини, і навіть про суть такого звернення, враховуючи умови в яких адвокат зустрічається зі своїм клієнтом.
Право захисника мати конфіденційне побачення з підзахисним без обмеження їх кількості та тривалості є абсолютним. Таке право не може обмежуватися, побачення не може не надаватися. Однак у дійсності, тривалість побачення з обвинуваченим в СІЗО обмежується робочим часом працівників цієї установи. Крім того, відповідно до Правил тримання осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах, ув'язнений має право на побачення із захисником тільки у вільний від виконання слідчих дій час. У вихідні та світкові дні взагалі практично не можливо зустрітися у СІЗО з підзахисним [2].
В цілому процес побудови законодавства щодо захисту як адвокатської, так і багатьох інших таємниць у приватному праві не є остаточно завершеним, адже існують численні колізії та прогалини, невідповідності нормативно-правових актив.
Для вирішення проблем недостатньо тільки теоретичних розробок та аналізів, необхідним є і об’єднання досвіду практиків, які кожного дня зіштовхуються із перешкодами та проблемами, які пов’язані із недосконалістю теоретичної бази інституту таємниць в приватному праві.
Тільки поєднання цих двох елементів – теорії та практики – підтягне за собою вирішення нагальних проблем та вдосконалення сучасного інституту таємниці в приватному праві.
Джерела:
1.Забровський В.В. Гечка К.В. Проблеми правового захисту адвокатської таємниці та шляхи їх вдосконалення. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/ 3000/1/Zaborovskyi%2C_Hechka%20%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
