Відповідно до статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України [1].
Державну безпеку потрібно розглядати як стан захищеності, при якому державні органи та інші організації різних форм власності, стало функціонують. Інформаційна безпека є складовою державної безпеки, тому виходячи з визначення наведеного в Законі, можемо зробити висновок, що Служба безпеки України забезпечує інформаційну безпеку держави.
Відповідно до Закону України «Про загальну структуру і чисельність Служби безпеки України» для забезпечення виконання покладених на Службу безпеки України завдань у Центральному управлінні Служби безпеки України та підпорядкованих йому органах відповідно до закону створюються і діють функціональний підрозділ контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки [2].
Згідно з пояснювальною запискою, цим законопроектом пропонується, на розгляд Верховної Ради, створити «підрозділ контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, що у свою чергу має сприяти концентрації сил та засобів, оптимізації управлінської діяльності у вирішенні завдань із захисту законних інтересів держави і прав громадян в інформаційній сфері від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, протиправних посягань організацій, груп та осіб.»
У відповідності до статті 10 Закону України «Про Службу безпеки України» - Центральне управління Служби безпеки України відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів Служби безпеки України. До його складу входять апарат Голови Служби безпеки України та функціональні підрозділи: контррозвідки, військової контррозвідки, контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, захисту національної державності, боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичний, оперативно-технічний, оперативного документування, слідчий, звʼязку, по роботі з особовим складом, адміністративно-господарський, фінансовий, військово-медичний та інші згідно з організаційною структурою Служби безпеки України [1].
Тож до органів Служби безпеки України які забезпечують інформаційну безпеку держави можна віднести: Центральне управління Служби безпеки України, підрозділ контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки. Ці органи безпосередньо здійснюють захист та забезпечення інформаційної безпеки України.
Також до органів, призначенням яких є забезпечення інформаційної безпеки потрібно віднести: підрозділ контррозвідки, військової контррозвідки, інформаційно-аналітичний підрозділ, оперативно технічний.
Також потрібно зауважити, що функції які були покладені на органи Служби безпеки у сфері забезпечення інформаційної безпеки були передані новоствореному органу Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України. Вказаний орган не є підрозділом Служби безпеки України, він є правонаступником ліквідованого Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України, та виконує функції суміжні з повноваженнями органів Служби безпеки України в інформаційній сфері.
Тому при створенні нормативно-правової бази для регламентації повноважень підрозділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки був створений висновок Головного науково-експертного управління. У вказаному висновкі містились зауваження, щодо недостатнього визначення повноважень підрозділу, а саме зі змісту законопроекту неможливо чітко визначити види правопорушень, для протидії яким створюється вказаний підрозділ, права і обов’язки співробітників Служби безпеки України, що мають протидіяти цим правопорушенням, а також ряд інших питань.
На наш погляд, така законодавча невизначеність щодо сфери діяльності підрозділу Служби безпеки України, який пропонується створити, не повною мірою узгоджується з вимогами частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України [3].
На підставі викладеного вважаємо, що законопроект потребує чіткого законодавчого визначення загроз у сфері інформаційній безпеки, для протидії яким створюється новий підрозділ Служби безпеки України, та у зв’язку з цим уточнення переліку завдань, прав та обовʼязків Служби безпеки України шляхом внесення змін до законів України «Про основи національної безпеки України» (щодо уточнення загроз національній безпеці в інформаційній сфері, яким має протидіяти новий підрозділ) та «Про Службу безпеки України» (до статей 2, 24, 25 – щодо доповнення завдань, обов’язків та прав Служби безпеки України у сфері забезпечення інформаційної безпеки) [1].
Підсумовуючи викладене вище, можемо сказати, на теперішній час існує колізія у розмежуванні повноважень підрозділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки та Державної служби спеціального звʼязку та захисту інформації. Законодавець створив підрозділ органу Служби безпеки України, функції якого притаманні іншому органу забезпечення безпеки інформації. Державна служба спеціального звʼязку та захисту інформації створена на виконання прийнятого 23 лютого 2006 року Закону України «Про Державну службу спеціального звʼязку та захисту інформації України» на базі ліквідованого Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України. Тобто Державна служба спеціального звʼязку сформована з ліквідованого органу Служби безпеки України.
На нашу думку це прямо суперечить принципу поділу державної влади, що закріплений в статті 6 Конституції України. Головним принципом поділу влади є розподіл функцій і повноважень (компетенцій) між державними органами відповідно до вимог поділу праці [1]. Тож виникає нагальне питання у вирішенні поставленої проблеми, яка полягає у однакових повноваженнях цих двох державних органів. Шляхом для вирішення цього питання, на нашу думку, є прийняття окремого нормативно-правового акту, який чітко розмежовував би повноваження підрозділу контррозвідувального захисту національних інтересів у сфері інформаційної безпеки та Державної служби спеціального звʼязку та захисту інформації України. Кардинальним шляхом вирішення даного питання є ліквідація одного органу та передача іншому всіх повноважень щодо захисту національних інтересів в інформаційній сфері, але такий підхід є малообгрунтованим в час «інформаційної війни», однією із учасниць якої є наша держава.
Література:
1. Закон України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 за ред. Від 28.12.2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2229-12
2. Закон України «Про загальну структуру і чисельність Служби безпеки України» від 20.10.2005 № 3014-IV за ред. від 26.04.2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show
3. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР за ред. Від 30.09.2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
