Протягом існування Європейського Союзу його відносини з країнами світу визначаються різними форматами. Зокрема, одразу після розпаду СРСР постала необхідність визначення нового формату відносин ЄС з Україною, який набув свого виразу у формі стратегії партнерства і співробітництва.
Проводячи стратегічний курс на європейську інтеграцію, Україна зацікавлена у динамізації співробітництва в економічній, політичній, гуманітарній, науковій та інших сферах із ЄС.
Невід’ємний елемент цього шляху – повноцінний безвізовий режим для громадян України з боку країн-членів ЄС [1].
Актуальність обраної теми обумовлюється підписанням 17 травня 2017 року у Страсбурзі угоди про безвізовий режим України з Європейським Союзом, яка набула чинності 11 червня зазначеного року.
Питанню запровадження безвізового режиму для України присвячені роботи таких науковців, як: М. Чулаєвська, І.Сушко, О.Дзяд, О.Рудік, В. Товт та інших.
Скасування Європейським Союзом візового режиму для України було довгостроковою метою нашої держави. Перемовини з цього приводу тривали понад 10 років. Протягом 2005-2017 років спостерігалось пом'якшення візового режиму — проміжний етап на шляху вирішення зазначеного питання, який супроводжувався великою кількістю підписаних угод.
Лібералізація візового режиму була започаткована Україною у 2005 р., коли згідно з Указом Президента України від 26 липня 2005 р. в односторонньому порядку був введений безвізовий режим для громадян держав–членів ЄС [2].
18 червня 2007 року між Україною та Європейським Союзом підписано Угоду про полегшення візового режиму (набрала чинності з 1 січня 2008 р.). Положеннями Угоди встановлювались преференції для всіх категорій громадян України в частині, що стосується візового збору та тривалості візових процедур, а також спрощення візових процедур для окремих категорій громадян України.
Згодом за результатами 14-го Саміту Україна — ЄС, що відбувся 22
листопада 2010 р. у Брюсселі, Україна першою з країн поза межами Балкан отримала від Євросоюзу План дій щодо лібералізації безвізового режиму для короткострокових поїздок українських громадян до держав ЄС, що засвідчувало прогрес у розвитку відносин між двома сторонами.
27 червня 2014 року в Брюсселі була підписана Угода про Асоціацію з Євросоюзом, яку ратифікували парламенти всіх країн-членів ЄС, окрім Нідерландів.
28 лютого 2017 року представники Європейського парламенту та Ради ЄС уклали неофіційну угоду про візову лібералізацію для України, а в березні Комітет Європарламенту з внутрішніх справ та громадянських свобод схвалив безвізовий режим для України.
Безвізовий режим — це режим взаємовідносин між країнами, при якому громадянам цих держав не потрібне отримання візи для в’їзду на їх територію [3, с. 127].
17 травня 2017 року такий механізм запрацював між Україною та країнами Євросоюзу, що свідчить про можливість громадян України перетинати кордон із країнами ЄС без оформлення візи, але за наявності біометричного паспорту.
Щоб домогтися запровадження безвізового режиму, Україна провела цілий ряд реформ, прописаних у Плані дій щодо візової лібералізації з ЄС. Створення антикорупційних структур НАЗК і НАБУ, електронні декларації держслужбовців, реформи у сфері міграції, безпеки документів, захисту прав людини — все це стало можливим у результаті “безвізового діалогу” між Україною та Європейським Союзом.
Безвізовий режим дозволяє громадянам України знаходитись на території країн ЄС не більше 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду; надає право на відвідування культурних та спортивних заходів, журналістські поїздки, короткострокове навчання, обмін досвідом тощо.
“Безвіз” – це в першу чергу можливість вільно подорожувати європейськими кордонами. Крім фундаментальної свободи пересування, він також є важливим в економічному аспекті, оскільки стимулює пожвавлення авіа-, залізничних перевезень, розвиток туризму, бізнесу”, - зазначає голова комітету ВРУ у закордонних справах Ганна Гопко [5].
Безвізовий режим також сприяє культурному обміну українців та європейців, адже як наголошує асоційований експерт у сфері європейської безпеки Ради зовнішньої політики Олена Снігир “завдяки безвізовому режиму українці долучаються до культурного європейського простору, а європейці мають змогу відкрити для себе Україну” [5].
Тим часом, безвізовий режим не поширюється на роботу та постійне проживання в країнах ЄС, для цього необхідно, як і раніше, оформити спеціальну національну візу або свідоцтво на проживання.
Професор Національної металургійної академії України Валентина Лебедєва вважає, що в результаті введення безвізу еміграційні процеси в напрямку ЄС стали більш інтенсивними, деякі країни ЄС (особливо Польща) законодавчо спростили легалізацію роботи в них українських громадян.
До того ж суттєво збільшилася кількість українських студентів, які навчаються в країнах ЄС. Це свідчить, з одного боку, про те, що безвізовий режим розширює можливості для молоді здобути вищу освіту, а з іншого боку, виїзд талановитої молоді з країни обернеться в перспективі втратами інтелектуального потенціалу [6].
Також аналітики зазначають, що не зважаючи на відсутність необхідності оплачувати візи і подавати документи в посольство і консульства країн ЄС, виїзд з України в країни ЄС, як і раніше, досить ускладнений різними фінансовими та організаційними вимогами і не став таким простим, як між країнами ЄС.
Відповідно до статистичних даних Державної прикордонної служби
України, за рік функціонування безвізового режиму — з 11 червня 2017 року —
понад 555 тисяч українців скористалися перевагами “безвізу” [4].
Проте, на жаль, попри всі позитивні аспекти безвізового режиму, зниження реальних доходів населення, насамперед через тарифну політику в сфері житлово-комунального господарства, унеможливлює використання "безвізу" для туризму і відпочинку щодо значної частини громадян України.
Останнім часом Євросоюз докладає все більше зусиль задля того, щоб краще контролювати свої кордони. Наразі ЄЄ займається розробкою автоматичної системи попереднього контролю для громадян, які перетинатимуть європейський кордон на умовах безвізового режиму.
Очікується, що єдина загальноєвропейська система ETIAS буде сприяти підвищенню внутрішньої безпеки, запобіганню нелегальної іміграції, потрапляння в Шенгенську зону терористів, злочинців, шахраїв та зменшенню затримок на кордонах щляхом виявлення осіб, які можуть представляти ризик, перш ніж вони опиняться на зовнішніх кордонах ЄС.
Перед подорожжю необхідно буде зареєструватися в електронній системі, внести свої дані та сплатити €7 (дітям до 18 років та людям, старше 70 років – безкоштовно). Усі громадяни третіх країн, які мають безвізовий режим з ЄС, зокрема і українці, зобов'язані здійснити онлайн-авторизацію в ETIAS до в'їзду на територію Шенгенської зони.
Втім ETIAS все ще знаходиться на етапі узгодження, запуск системи планується у 2021 році.
Підсумовуючи вищевикладене, варто відзначити, що запровадження безвізового режиму між Україною та ЄС є беззаперечним досягненням для нашої держави, яке супроводжується рядом позитивних чинників, оскільки спростилися процедури в’їзду і значно більша кількість українців можуть їхати в країни Шенгену. “Безвіз” сприяє розвитку ділових контактів, необхідних для ефективного функціонування поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі з ЄС, співпраці в економічній, політичній, науковій, культурно-гуманітарній та інших сферах.
Проблема лише у тому, що низький рівень доходів українців гальмує всебічну реалізацію безвізового режиму і не дає змоги громадянам України повністю інтегруватися в Європу.
Проте, на нашу думку, це лише справа часу. Безвізовий режим між Україною та ЄС функціонує тільки рік і українці ще не встигли оцінити усі переваги цього явища. Сподіваємось, що невздовзі в Україні вібудеться екномічний зріст, який призведе до поліпшення добробуту українців та ще більше зміцнить зв'язок між народом України та громадянами Європейського Союзу.
Література:
1. Безвізовий діалог Україна – ЄС. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://netherlands.mfa.gov.ua/ua/aboutukraine/european-integration/visa-free-dialogue. – Назва з екрану.
2. Указ Президента України №1131/2005 від 26 липня 2005 р. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1131/2005. – Назва з екрану.
3. Риженко М. Ю. Візовий режим і право на свободу пересування / М. Ю. Риженко // Міжнародні читання присвячені пам’яті професора Імператорського Новоросійського університету П. Є. Казанського: матеріали Міжнародної конференції. – Одеса : Фенікс, 2010.- С. 126-128.
4.Звіт Державної прикордонної служби України щодо реалізації безвізового режиму з ЄС. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://dpsu.gov.ua/ua/zviti
– Назва з екрану.
5. Що отримують українці від безвізового режиму? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/28542080.html . – Назва з екрану.
6.Welcome to Europe: яким був перший рік безвізу з ЄС [Електронний ресурс]. – Режим доступу : ttps://vesti-ukr.com/strana/291917. – Назва з екрану.
___________________
Науковий керівник: Саракуца Марія Олександрівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри конституційного права та правосуддя, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
