Авторське право (далі – АП)— набір виключних прав, які дозволяють авторам отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. АП історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва.
Основним положенням авторського права є монопольне право автора на обнародування твору — дію, завдяки якій твір уперше стає доступним для публіки. За життя автора ніхто, крім самого автора, не вправі вирішувати, чи буде випущено у світ його твір, а якщо буде, то коли і яким чином.
Захист прав інтелектуальної власності визначається як комплекс заходів, спрямованих па визнання і відновлення прав інтелектуальної власності у разі їх порушення. Розмежування понять охорони та захисту можливо і необхідно здійснювати щодо їх мети. Мета охорони - створення державою гарантій правовласнику для належної реалізації права власності (у всіх її правомочиях - володіння, користування і розпорядження) на об'єкт інтелектуальної власності. Мета захисту права власності у разі порушення, невизнання або його оскарження - відновлення або визнання такого права шляхом застосування примусових заходів державними органами або шляхом самозахисту правовласника інтелектуальної власності
Насамперед, необхідно враховувати міжнародні принципи охорони прав авторів і суміжних прав, які закріплені, зокрема, в Бернської конвенції (Бернська конвенція з охорони літературних та художніх творів (1886р.), а також в Всесвітній (Женевська) конвенція про авторське право (1952р.).
Відповідно до Бернської конвенції охорона прав авторів базується на наступних принципах:
1) національного режиму охорони авторського права на літературні та художні твори, відповідно до якого будь-якого твору, створеному в одній з країн - учасниць Конвенції в будь-якій країні-учасниці надається така сама охорона, як і створеним у ній творам;
2) виникнення авторського права незалежно від виконання будь-яких формальностей: реєстрації, депонування і т.п.;
3) надання охорони у всіх країнах - учасницях Конвенції незалежно від наявності охорони або терміну її дії в країні походження твору.
Стосовно до творів, що охороняються авторським правом, передбачається, що охорона в країні походження твору регулюється внутрішнім законодавством. Автор, якщо він не є громадянином країни походження твору, стосовно якого йому надається охорона, користується в цій країні такими ж правами, як і автори - громадяни цієї країни (ст. 5 Бернської конвенції).
Охорона надається авторам, які є громадянами однієї з країн - учасниць Бернської конвенції щодо їх творів як випущених, так і не випущених у світ, і авторам, які не є громадянами однієї з країн - учасниць Бернської конвенції щодо їх творів, випущених у світ вперше в одній з країн або одночасно в країні, яка не є учасницею цієї конвенції і в країні - учасниці Бернської конвенції.
Автори, які не є громадянами однієї з країн - учасниць Бернської конвенції, але мають своє звичайне місце проживання в одній з таких країн, прирівнюються для цілей Бернської конвенції до громадян цієї країни.
Використана література:
1. Конституція України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141) Із змінами, внесеними Законами України.
2. Закон України “Про авторське право і суміжні права” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 13, ст.64).редакція від 04.11.2018.
3. Всесвітня конвенція про авторське право 1952 року. Приєднання від 23.12.1993, підстава - 3794-XII. Набрання чинності для України міжнародного договору, відбулося 17.01.1994.
4. В. С. Оленєв. Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів // Юридична енциклопедія : ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с.
5. Основи інтелектуальної власності Цибульов П.М. – Київ, 2005
6. Ходаківський Є.І. Інтелектуальна власність: економіко-правові аспекти: навчальний посібник / Є.І. Ходаківський, В.П. Якобчук, І.Л. Литвинчук. - К.: «Центр учбової літератури», 2014. - 276 с.
|