Електронне правосуддя в Україні – одне з наріжних питань сьогодення, яке формується в нашій державі під прапором періодичних судових реформ, починаючи від набуття незалежності і до сьогодення і виникло через необхідність вирішення низки проблем, які в даним момент супроводжують судову систему.
Впровадження он-лайн судочинства не вирішить само по собі проблему перевантаженості, так як це потребує комплексного, теоретичного та практичного підходу. Проте електронний суд має право на існування як один із регуляторів здобутків передових інформаційно-комунікаційних технологій. Саме електронне судочинство здатне забезпечити доступність до правосуддя, яка є однією із складових верховенства права.
Серед науковців немає однозначного ставлення до електронного судочинства. Одні теоретики вважають, що так звана електронізація судочинства призведе до зайвої формалізації й може бути загрозою для проведення ефективних реформ правосуддя та створює складні теоретичні та прикладні проблеми. Інший підхід зводиться до того, що судовий процес відбувається із застосуванням систем передання інформації й по суті є інформаційною системою, яка може згодом знайти своє відображення як система комп’ютерної електронної інформації[1].
Принцип верховенства права та його зміст є предметом наукового доробку багатьох вчених-процесуалістів проте лише в теоретичному аспекті. Зокрема, слід назвати праці таких авторів, як В. Авер’янов, С. Головатий, М. Козюбра, Н. Онищенко, О. Петришин, Д.Прокопов , П. Рабінович, В.Скрипнюк, Г Тимченко, В.Федоренко, Ю.Шемшученко та багатьох інших. Проте незважаючи на постійну увагу науковців до цього принципу, єдиного підходу до його розуміння не вбачається.
Ст 1 Конституції України ( далі – Конституції) визначає, що наша держава є правовою державою, яка базується на визнанні та забезпеченні прав, свобод та законних інтересів, дотримання основоположних засад, в тому числі і принципу верховенства права, який закріплений у 8 ст Конституції та солідарній відповідальності людини перед державою та навпаки. Згідно з Конституцією України сфера дії верховенства права не обмежена. Сумнівним був би висновок про те, що здійснення відносин на засадах природної справедливості, невід’ємних прав людини, поваги до людської гідності приписується державі та не обходить інших суб’єктів правового життя. Разом з тим універсальність не виключає особливостей реалізації верховенства права в різних сферах життя суспільства.
Крім того, оскільки Україна є державою-учасницею Ради Європи тим самим визнавши дію принципу верховенства права, що гарантується ст. 3 Статуту Ради Європи, взяла на себе відповідні зобов’язання по забезпеченню здійснення прав людини й основних свобод усіма особами, котрі знаходяться під його юрисдикцією.
Ознайомившись із підходами вчених до розуміння принципу верховенства права можна виділити такі його основоположні риси: 1) діяльність держави та всіх її органів повинна бути спрямована на досягнення ідеалів справедливості, в основу яких закладено фундаментальні права, свободи, інтереси людини, що в демократичній, соціальній, правовій державі визнаються найвищою соціальною цінністю; 2) органи та посадові особи повинні реалізувати свою компетенцію виключно у межах та способами передбаченими нормами чинного законодавства. 3)пріоритет законі та підзаконних актів, які прийняті відповідно до міжнародних стандартів та з урахуванням особливостей забезпечення реалізації фундаментальних прав свобод та інтересів людини і громадянина. 4)існування взаємної відповідальності людини перед державою і держави перед людиною. 5)рівність усіх перед законом та судом. 5) забезпечення реалізації прав людини в судовому порядку з додержанням справедливої процедури та доступності правосуддя[2].
Нарівні з принципом верховенства права виділяється принцип доступу до правосуддя, який становить основу сучасної концепції справедливого судочинства. У низці рішень Європейського суду з прав людини зауважено, що складовими верховенства права, зокрема, необхідно визнати доступність законів, які мають повною мірою відповідати правам людини, бути достатньо простими і ясними для сприйняття, зрозумілими та передбачуваними тощо; практично безвиняткова можливість доступу до суду. У цьому контексті забезпечення права на справедливий суд забезпечується доступністю правосуддя[3].
З урахуванням викладеного виникає потреба дослідження впливу електронного судочинства на доступність правосуддя, оскільки інформаційні технології дають змогу не тільки прискорити судовий процес, а й мають серйозний ресурс для того, щоб здійснення судочинства не перетворювалося на таємне дійство за участю заздалегідь визначених акторів.
Уже нині можна казати про певні позитивні рухи і в напряму судової реформи, а саме: підвищення відкритості та доступності судочинства, загальної ефективності та прискорення всіх судових процедур, ускладнення корумпованості та інших негативних явищ, що викликають обурення і формують правовий нігілізм у населення протягом десятиліть.
На нашу думку, віртуалізація судочинства сприятиме швидкості розгляду справ судам,якості судових рішень та економії судових витрат. Впровадження електронного судочинства більшою мірою сприятиме реалізації положень Конституції та ЗУ «Про судоустрій та статус суддів».
До цього ж варто зазначити, що електронний суд має на меті й вирішення низки супроводжуючих питань, зокрема подання (надсилання) до суду запитів, звернень, клопотань, скарг процесуального та непроцесуального характеру, а також обмін даними між судом і запитувачем інформації, управління справою з боку судді. Як нам видається, важливо, що такий підхід до організації судочинства з використанням новітніх інформаційних технологій дасть змогу максимально наблизити до заінтересованих осіб власне судовий розгляд справи з одночасною економією фінансових, часових, людських ресурсів і як наслідок інтенсифікувати здійснення правосуддя.
Таким чином, «ера» електронного судочинства не тільки зробить судовий захист доступнішим, а й зменшить навантаження на суддів і як наслідок на працівників апаратів судів. Електронні новації замінять паперову рутину і суттєво полегшать звернення громадян до суду, з одного боку, та зроблять діяльність судів менш корумпованою і більш ефективною – з другого. Тому питання запровадження електронного судочинства для вирішення означених проблем і його адаптації до норм вітчизняного процесуального законодавства є нагальним науковим завданням.
Література:
1. Константій О. В. Щодо проблеми реалізації принципу верховенства права у сфері діяльності судової влади в Україні / О. В. Константій // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 8 (108). – С. 41–44;
2. Цувина Т. А. Право на суд у цивільному судочинстві / Т. А. Цувина // Форум права. – 2012. – № 4. – С. 990–999 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://arhive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-4/12ctaucc.pdf
3. Оборотов Ю. Верховенство права як шлях до правової гармонії в Україні / Ю. Оборотов // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2008. – № 4. – С. 5–11. 8
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
