Дії слідчого, незалежно від їх безпосереднього завдання, в сукупності спрямовані на швидке, повне та неупереджене розслідування кримінального правопорушення. Всі процесуальні дії слідчого під час кримінального провадження, здавалося б, повинні називатися слідчими (розшуковими). Однак під слідчими (розшуковими) слід розуміти лише ті процесуальні дії слідчого, які, на відміну від інших (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування, обрання заходів забезпечення кримінального провадження,тощо) спрямовані на виявлення, перевірку і закріплення доказів.
Слідчі (розшукові) дії є одним із різновидів кримінальних процесуальних дій, що мають пізнавальну спрямованість та відносяться до основних засобів збирання і перевірки доказів.Система слідчих (розшукових) дій передбачає такі процесуальні форми здійснення пізнавальних дій, які включають у себе всі необхідні та допустимі методи пізнання і у своїй сукупності дають можливість встановити об’єктивну істину.
Відповідно до ч.1 ст. 223 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні [1]. Таким чином, законодавець наблизив слідчі (розшукові) дії як один із основних способів збирання доказів, до процесу доказування у кримінальному провадженні, пов'язавши ці процесуальні категорії одним спільним завданням –отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів.
На думку В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумило під слідчою (розшуковою) дією слід розуміти передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України захід, який застосовується компетентними особами для збирання, дослідження, оцінки та використання доказів під час конкретного кримінального провадження [2; с.482].
Іншими словами слідчі (розшукові) дії – це регламентовані нормами кримінально процесуального закону та здійснювані в рамках кримінального провадження уповноваженою на те особою, а також забезпечувані заходами державного примусу дії, що супроводжуються процесуальним оформленням їх ходу та отриманих результатів, спрямовані на отримання, перевірку і використання фактичних даних, що мають значення для конкретного кримінального провадження.
Інститут слідчої (розшукової) дії – система правових приписів, що визначають: сферу і об’єкт слідчої дії, його мету і завдання; підстави проведення; коло учасників та їх правовий статус; механізм реалізації ними своїх прав та обов’язків; порядок здійснення і правила провадження пізнавально-засвідчувальних дій; способи і форми їх фіксації; гарантії захисту прав і свобод людини, заходи та межі примусу і відповідальності, які застосовуються у разі невиконання положень закону [3; с.300].
Слідчі (розшукові) дії наділені ознаками, що дозволяють відмежувати їх від інших процесуальних дій учасників кримінального судочинства:
- сувора процесуальна регламентація їх проведення (регламентуються главою 20 КПК України);
- здійснюються лише уповноваженим на те суб’єктами (слідчим, керівником органу досудового розслідування, прокурором або за їх дорученням працівниками оперативних підрозділів);
- чітко визначена мета проведення, що пов’язана з виявленням, перевіркою, використанням доказів у кримінальному провадженні;
- здійснюються під час досудового розслідування та судового провадження;
- мають пізнавальний і водночас процесуальний характер та розшукову спрямованість, яка полягає у намаганні уповноваженої особи розшукати й належним чином зафіксувати у відповідних процесуальних джерелах, відомості про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження.
Співвідношення слідчих (розшукових) дій з іншими процесуальними діями слідчого і прокурора полягає у наступному: слідчі (розшукові) дії мають детальну, визначену законом правову регламентацію; мета процесуальних дій – досягнення завдань кримінального провадження передбачених ст.2 КПК України, а слідчі (розшукові) дії безпосередньо спрямовані на збирання, перевірку, оцінку, дослідження і використання доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження; слідчі (розшукові) дії, крім встановлених законодавством випадків, можуть проводитися після початку проведення досудового розслідування за наявності правових і фактичних підстав; процесуальне закріплення перебігу та результатів слідчої (розшукової) дії відбувається у чітко регламентованій кримінально процесуальним законодавством формі – протоколі слідчої (розшукової) дії, а при застосування технічних засобів фіксації - відповідних носіях інформації [4; с.7].
Значення слідчих (розшукових) дій полягає в тому, що вони єосновним способом збирання й перевірки фактичних даних під час досудового розслідування кримінального правопорушення, що дає змогу в подальшому встановити об’єктивну істину в конкретному кримінальному провадженні.
Отже, як збірне кримінальне процесуальне поняття, слідча (розшукова) дія є системою заходів, які проводяться із дотриманням кримінальних процесуальних правил і умов, що здійснюються уповноваженою на те особою в конкретному кримінальному провадженні з метою виявлення, вилучення, дослідження, фіксації доказів.
Література:
1. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
2. Гончаренко В. Г., Нор В. Т., Шумило М. Є. Кримінальний процесуальний кодекс України : наук.-практ. комент.,– К. :Юстініан, 2012. 1224 с.
3. Гончаренко В. Г., Колесника В. А. Кримінальне процесуальне право України: навч. посібник. Академія адвокатури України К.: «Юстиніан», 2014. 574с.
4. Карпушин С.Ю. Проведення слідчих (розшукових) дій: автореферат. Національна академія внутрішніх справ Київ, 2016. 20c.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
