В умовах реформування судової і правової системи України для процесуалістів залишається відкритою для обговорень та досліджень тема визначення правового статусу судді. Особливоїактуальності набуло питання розширення повноважень суду на стадії досудового розслідування.
Здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, забезпечення законності здійснення провадження на стадії досудового розслідування – являється основним завданням слідчого судді.
Відповідно до п.18 ч.1 ст. 3 КПК України слідчий суддя – це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та у випадку розгляду клопотань щодо негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 247 КПК України) – голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду[1].
Що стосується прийняття рішення про обрання, зміну чи скасування запобіжних заходів, прийняття рішення на обшук житла, призначення експертизи то слідчий суддя визначається місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.
Слід зазначити, що кримінальне процесуальне законодавство не містить окремої статті з визначеним перелікомповноважень слідчого судді. З огляду на це,відсутнє єдине бачення науковців щодо визначення його повноважень.
Так, на думку І. В. Гловюк, сутність повноважень слідчого судді із забезпечення доказів полягає у тому, що слідчий суддя особисто проводить слідчу дію або визнає необхідним її проведення для забезпечення отримання доказів, які не можутьбути отримані сторонами чи стороною, або їх отримання утруднено [2].
Нагачевський С. В. вважає, що слідчий суддя – це суддя, уповноважений забезпечувати законність та обгрунтованість обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні [3 ].
В свою чергу Н.З. Рогатинська поділяє повноваження слідчого судді на три групи:
– повноваження при застосуванні заходів процесуального примусу на стадії досудового розслідування;
– повноваження слідчого судді при розгляді скарг на дії та рішення особи, яка здійснює слідчі дії, слідчого або прокурора;
– повноваження слідчого судді при проведенні слідчих дій, які обмежують конституційні права громадян [4].
Аналізуючи норми КПК України, можна прийти висновку, що виконувана функція слідчим суддею на стадії досудового розслідування має свій вияв у наступних групах повноважень:
1) вирішення питань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) вирішення питань про проведення окремих слідчих (розшукових) дій;
3) вирішення питань про проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій;
4) розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування;
5) вирішення інших процесуальних питань, що потребують неупередженого розгляду.
Так, одним із напрямів реалізації функції судового контролю слідчим суддею є відновлення свободи незаконно ув’язнених осіб та осіб що незаконно перебувають під вартою. Зокрема, відповідно до ст. 206 КПК України, у якій передбачено обов’язки слідчого судді щодо захисту прав людини, зазначено, що кожен слідчий суддя суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи[1].
Також слідчий суддя повинен вживати всіх заходів щодо фіксування та перевірки заяви особи про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державної установи, або вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством (ч. 6 ст. 206 КПК) [5].
Отже, проаналізувавши тенденції розвитку кримінального процесуального законодавства України, можна констатувати, що упровадження інституту слідчого судді безумовно є додатковою гарантією забезпечення прав і свобод учасників досудового розслідування.
Кримінальний процесуальний кодекс ставить доволі високі вимоги до діяльності слідчих суддів зокрема, щодо оперативності розгляду ними питань, які належать до їх компетенції, вимагає підвищеної уваги й далекоглядності у своїх рішеннях, встановлюючи необхідність у багатьох ситуаціях ухвалювати рішення негайно, при цьому віддаючи їм у руки вирішення найбільш чутливих для особи питань – питань обмеження її прав і свобод.
Література:
1. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
2. Гловюк І. В. Слідчий суддя у кримінально – процесуальному доказуванні. Часопис Академії адвокатури України Київ. 2013. № 3 (20) URLhttp: //nbuv.gov.ua/j – pdf/Chaau_2013_3_8.pdf (дата звернення 30.08.2013)
3. Нагачевський С. В. Функції слідчого судді під час здійснення досудового розслідування. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ 2015 № 3 С. 301 – 310.
4. Рогатинська Н. З. Слідчийсуддя: постановка та дослідження проблеми в Україні / Н. З.Рогатинська // Право і суспільство. - 2014. № 1.2. – С. 291.
5. Руденко В. Процесуальний статус слідчогосудді / В. Руденко // Слово Національної школи суддів України. - 2013. - № 3. – С. 176.
|