На думку частини вітчизняних істориків головним внеском Івана Федоровича в розвиток української державності є створення Народного Руху України. Дана громадська організація з ним на чолі змогла докласти чимало зусиль задля здобуття омріяної незалежності України. І. Ф. Драч прагнув незалежної політичної позиції, сповідував ідею подолання беззаконня та репресій тоталітарного режиму, відстоював національну гідність та національну думку, виступав за відстоювання загально людських та національних прав українського народу і народну самобутність. Він ще у 1989 р. теоретично обґрунтував необхідність і закономірність входження України до сім’ї європейських народів. І. Драч як секретар правління київської СПУ відкрив та став ведучим Загальних зборів письменників, на яких схвалено проект Програми НРУ, що ніс у собі засади розбудови демократичного суспільства з урахуванням внутрішньої і зовнішньої ситуації, безкровного досягнення суверенітету республіки. 24 березня 1989 р. на круглому столі, ініційованому Л. Кравчуком, він відверто виступив із заявою, що справа Руху активізувалася, чим показав свій відвертий протест проти дій радянської номенклатури в Україні[1].
Незважаючи на те що головний внесок в розвиток української державності Іван Федорович вніс наприкінці 1980-х рр., увесь подальший час служив інтересам українського народу та намагався покращити його життя. В середині 1990-х рр. І. Драч створив та очолив Конгрес української інтелігенції, організацію, основна мета якої полягала у відстоюванні інтересів виключно українського суспільства. Ця громадська організація впродовж року існування залучила до своїх лав тисячі представників культурної та наукової еліти України[2].
З 1990 року І. Драч тричі ставав членом парламенту, намагався співпрацювати зі всіма президентами незалежної України. Неодноразово змінював своє політичне оточення та переходив в опозицію до колишніх однодумців, чим провокував в свій адрес звинувачення в політичній нестабільності. Також як патріот своєї країни брав активну участь в процесі відстоювання історичної правди в питаннях Голодомору та політичних репресій українського народу. Впродовж всього періоду незалежності І. Драч налагоджував зв’язки з українською діаспорою всього світу[3]. Незважаючи на активне громадсько-політичне життя в період незалежності України, І. Драч не лишив своєї творчої справи та продовжував писати і публікувати поезію, частина якої безпосередньо відображала його громадсько-політичні погляди.
Особливо це стосується його останніх поетичних збірок, де викладені вірші з відвертою критикою як прибічників країни агресора так і представників української влади, що неспроможна навести порядок в країні.
Література:
1. Гончарук Г. І. Про Рух та його батька / Гончарук Г. І. // Інтелігенція і влада: громад.-політ. наук. зб. - Одеса: Астропринт. - 2016. - Вип. 35. - С. 189-201. – (Серія : Історія).
2. Драч І. Ф. Від Форуму до Форуму [Текст] / Іван Федорович Драч. – Київ: Форум творчої молоді України, 2006. – 271.
3. Конгрес Української Інтелігенції: довідкові матеріали до перших всеукраїнських зборів інтелігенції. / Київ: АВЕРС, 1998.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
