РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ПЕНСІЮ ЗА ВІКОМ ЯК КОНСТИТУЦІЙНА ГАРАНТІЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
25.04.2008 20:45
Автор: Наливайко Лариса Романівна, кандидат юридичних наук, доцент завідувач кафедри загальноправових дисциплін, Ганашок Ольга Андріївна, студентка факультету підготовки фахівців з числа цивільних осіб Запорізького юридичного інституту ДДУВС
[Конституционное право. Международное право]
На сучасному етапі розвитку України значну соціальну категорію громадян складають пенсіонери, які потребують матеріального забезпечення у старості. З моменту реформування пенсійної системи минуло недостатньо часу, через що базовим джерелом виплати пенсій залишається солідарна система. Однак на сьогоднішній день виплати за цією системою не можуть в достатній мірі задовольнити потреби осіб, які цього потребують.
У процесі реалізації права на пенсію за віком вбачається за доцільне вдосконалити механізм пенсійного забезпечення який би надав можливість пенсіонеру отримати гідну старість.
У юридичній літературі проблеми сутності пенсійних правовідносин розглядалися в роботах Н. Коробенко, І. Кременчук, В. Фещук, Т. Шлапко та інших.
Конституцією України закріплено за громадянами право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом [1]. Термін „пенсія” можна визначити наступним чином – щомісячна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених цим Законом [3].
За нормами чинного законодавства [2] до трудових пенсій відносять наступні: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Для них характерно те, що вони проводяться у грошовому вираженні; проводяться регулярно; кошти на виплати пенсій виділяються із спеціально створених для цього джерел; такі виплати залежать від тривалості трудового стажу чи інших умов, які вимагає законодавець; пенсія призначається після настання відповідного страхового випадку та інші.
В Україні існує єдина, централізована система пенсійного забезпечення, яка здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду та частково з Державного бюджету. Особлива увага приділяється пенсіям за віком, бо вони складають основну конституційну категорію страхового випадку для громадян. І була визначена законодавцем як «право на забезпечення у старості» [1].
Пенсії за віком встановлюються особі з досягненням певного віку та наявністю необхідного стажу роботи. Законодавець в кожному окремому випадку називає відповідний пенсійний вік та його тривалість. Таким чином, право на пенсію за віком нерозривно пов’язане з трудовою діяльністю людини.
Досягнення пенсійного віку є підставою для припинення трудових відносин працівників із роботодавцем, через що у держави виникає необхідність пенсійного забезпечення громадян.
Пенсії за віком можна диференціювати за окремими підвидами залежно від умов праці, тривалості трудового стажу, спеціальних юридичних підстав і розміру цих пенсій. Законодавець поділяє призначення пенсій за віком на 3 види: на загальних підставах, пільгових і спеціальних умовах. До загальних ми віднесли призначення за віком та трудовим стажем; до спеціальних за належністю до окремої категорії громадян, таких як інвалідів, учасників війни, багатодітних матерів та інших; на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, наприклад, категорія працівників зайнятих повний робочий день на підземних роботах чи роботах з особливо шкідливими і особливо тяжкими умовами праці тощо.
Реформування пенсійної системи в Україні є достатньо великим кроком у гідне майбутнє. Так існування солідарної, накопичувальної та додаткової добровільної системи пенсійного забезпечення відкриває перед пенсіонером можливість зустріти гідну старість за умови злагодженої роботи всієї системи загалом. Однак другий та третій рівні ще не отримали достатньої довіри та реальної можливості реалізації цього права, що говорить про необхідність вдосконалення та створення додаткової нормативної бази для злагодженої роботи всієї пенсійної системи в цілому.
Література:
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
2. Про пенсійне забезпечення – Закон України від 5 листопада 1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №3. – Ст. 10.
3. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування – Закон України від 9 липня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №49-51. – Ст. 376.
e-mail: larisa-nalivayko@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
