Необхідність становлення інформаційного суспільства та повноцінного входження у світовий інформаційний простір визнана на державному рівні і є пріоритетом державної інформаційної політики України на сучасному етапі державотворення. Інтерес до тематики обумовлюється зростанням можливостей інформаційних мереж впливати на базові інститути держави і суспільства, такі як суверенітет, безпека, права людини, інтелектуальна власність, тощо.
Нині в Україні створено мінімально необхідне законодавче підґрунтя. Однак, реалізація національних програм інформаційного суспільства залежить від усвідомленого політичного і суспільного вибору учасників правовідносин, наявності відповідної інфраструктури та психологічної готовності суспільства до змін, а тому сьогодні невідкладним завданням для законодавців є визначення подальших нормативно-правових засад становлення інформаційного суспільства, а науковців – розроблення конкретних пропозицій щодо удосконалення використання потенційних переваг інформаційної стадії розвитку суспільства.
Сьогодні цим важливим проблемам, від вирішення яких залежить подальше удосконалення галузі інформаційного права, а відтак й інформаційного законодавства і практики його застосування, присвячені наукові праці таких вчених як: І.В. Арістова, О.А.Баранов, Ю.М. Батурін, І.Л. Бачило, В.М. Брижко, В.Н.Волченко, В.Д. Гавловський, М.В.Гуцалюк, В.Г. Заблоцький, Р.А. Калюжний, В.А. Копилов, Б.А. Кормич, О.В Кохановська, А.І.Марущак, О.Г. Марценюк, В.Г. Хахановський, В.С. Цимбалюк, М.Я. Швець, Ю.С.Шемшученко та інші [1].
Сучасний світ зазнає докорінних змін, що стосуються не лише трансформації парадигмальних наукових постулатів, а й онтологічної структурації за новими аксіологічними критеріями. Онтологічність інформатизації вже не вимагає свого аксіоматичного доведення і сприймається як даність, але питання гносеології й аксіології у своїй органічній єдності доволі рідко стають об’єктом наукового аналізу. У зв’язку з цим концепції інформаційного суспільства та, відповідно, електронного врядування, становлення мережевих просторів, оформлення державно-владного впливу через механізм правового регулювання не досліджуються системно, що позбавляє можливості цілісно усвідомити цей феномен, оскільки основним і визначальним у даному випадку є дослідження зв’язків та генези розвитку [2].
За останній час в Україні сформовано основні правові засади побудови інформаційного суспільства, прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, регулюють суспільні відносини щодо сприяння розвитку громадянського суспільства, створення інформаційних е-ресурсів, захист прав інтелектуальної власності на ці ресурси, гарантій та механізмів доступу до публічної інформації, розвитку е-урядування та відкритого уряду, е-документообігу, інформаційної безпеки тощо [3, с. 175].
Список використаних джерел:
1. Панова І. В. Тенденції розвитку системи інформаційного права України на сучасному етапі. Форум права. 2011. № 2. С. 694–699.
2. Становлення інформаційного суспільства та інформаційної загрози в мережі Інтернет. URL: file:///C:/Users/%D0%BB%D1%8E%D1%81%D1%8F/Downloads/12068-31169-1-SM.pdf
3. Клімушин П. С. Стратегії та механізми електронного урядування в інформаційному суспільстві: монографія. Харків, 2016. 524 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
