Базова система об’єднаного управління вогнеборчої сферою в українській радянській республіці у 1921-1927 роках мала наступний вигляд. Центральним органом пожежної галузі був Пожежний відділ при Головному управлінні комунального господарства Народного комісаріату внутрішніх справ Української Соціалістичної Радянської Республіки, йому були підзвітні губернські пожежні підвідділи при губернських відділах комунального господарства (губпожвідділи). Останні контролювали повітові пожежні підвідділи повітових відділів комунального господарства (з 1923 року губернські державні вогнеборчі органи стали округовими пожежними підвідділами при округових відділах комунального господарства у зв’язку з адміністративно-територіальною реформою в республіці).
Повітпожпідвідділи ( які з 1923 року стали районними пожежними підвідділами) контролювали волосних пожежних старост (у кожній волості був староста з помічником, які відповідали за стан пожежної безпеки в регіоні). Останні в свою чергу слідкували за роботою керівників пожежних колективів та сільських пожежних старост – нижчих представників пожежної галузі у структурі управління вогнеборчою службою в УСРР у 1921-1927 році. У 1925 році губернії зі своїми структурними підрозділами було знищено і відповідно Центральному пожежному відділові вже звітували округові пожежні підвідділи при відділах комунального господарства НКВС України.
Спеціальні пожежні комісії держави допомагали у боротьбі з неконтрольованим вогнем, давали можливість різним відомствам та установам української республіки, причетним до справи боротьби з пожежами та підпалами, узгоджено діяти у справах ліквідації вогняної небезпеки.
З середини 1920-х років на місцях стали з’являтися різні види державних пожежних органів, що разом зі структурованими підрозділами пожежної охорони УСРР додатково займалися пожежними справами у губерніях та округах. До них відносилися: пожежні управи ( у 1927 р. в українській республіці їх було три), пожежні секції підвідділів благоустрою (у 1927 р. – їх було вісім), пожежні інспекції (у 1927 р. – їх було двадцять дві), пожежні столи (у 1927 р. – їх було сімнадцять), технічні пожежні столи (у 1927 р. – один). Відомчі пожежні організації підпорядковувалися ВРНГ України, народному комісаріату шляхів сполучення, народному комісаріату земельних справ. Однак вони діяли з огляду на спеціальні накази Пожежного відділу Головного управління комунального господарства УСРР.
Література:
1. Материалы о работе волосного пожарного старосты, сельских пожарных дружин (1921 г.) // Державний архів Сумської області. Ф. Р-5572. Оп. 1. Спр. 148. 132 арк.
2. Материалы Центральной межведомственной комиссии по борьбе с пожарами // Центральний державний архів вищих органів влади і управління. Ф. 5. Оп. 2. Спр. 579. 146 арк.
3. О центральних и губернских комиссиях по борьбе с пожарами (1925-1926 гг.) // Державний архів Харківської області. Ф. Р-531. Оп. 1. Спр. 607. 368 арк.
|