Гендерна рівність – складова загального принципу рівності, яка охоплює: рівність прав, рівність можливостей, забезпечення рівних умов для реалізації прав та можливостей, визначає однаковий правовий статус особи в суспільстві, стверджує основні права жінки та чоловіка. Як визначає М.І. Крочук, сьогодні гендерна рівність є фундаментальною цінністю третього тисячоліття на рівні зі свободою, справедливістю, толерантністю [1, c. 470]. Методологічний інструментарій становить основу будь-якого дослідження. Методологічною основою дослідження є система принципів, прийомів та підходів, що ґрунтується як на загальнонаукових методах, так і спеціальних методах дослідження.
Питання застосування методів дослідження, їхньої класифікації, доцільності та ієрархії застосування неодноразово були предметом уваги дослідників різноманітних наукових сфер. Вагомий внесок у розроблення методології наукового пізнання та дослідження питань у сфері державної безпеки зробили такі вчені, як В. Манько, М. Стрельбицький, О. Розвадовський, В. Федоренко, В. Ященко, В. Тацій, В. Гвоздецький, В. Овчинников, В. Поваляєв та інші.
Питання гендерної рівності у правовій сфері найширше розкриває поліметодологічний підхід, до його складу входять: філософська група методів (аксіологічний, феноменологічний, діалектичний, герменевтичний), загально-наукові методи (індукції і дедукції, контент-аналізу, аналізу і синтезу, системно-структурний, логіко-семантичний, структурно-функціональний, аналогії, конкретизації, класифікації, аргументації, порівняння, прогнозування) та спеціально-правові методи (історико-правовий, соціологічно-правовий, порівняльно-правовий). Наприклад, логіко-семантичний метод дав змогу виділити та сформувати основні поняття, що стосуються термінологічного апарату гендеру. Тобто за допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат у сфері регулювання гендерних правовідносин. У процесі теоретичного вивчення питання використовувався метод аналізу наукової літератури. Окремі особливості службово-трудових відносин жінок було розглянуто як складову предмета трудового права. Гендерна теорія є особливим теоретичним напрямком у соціальних науках, зорієнтованим на формування й утвердження політики рівних, незалежно від статі, можливостей самореалізації людини в різних сферах соціальної практики [2, с. 236]. За допомогою історико-правового методу досліджено основні етапи становлення ролі жінки в правоохоронній сфері. Історичний метод використано під час освітлення етапів регулювання праці жінок у правоохоронних органах у різні історичні періоди. Керуючись соціологічним методом пізнання, проведено аналіз кадрового складу військовослужбовців. Для окреслення конституційного принципу рівності права було використано індуктивний та дедуктивний. За допомогою порівняльного методу здійснено аналіз правових особливостей проходження жінками військової служби. А також його використано для зіставлення сучасних міжнародних документів стосовно статусу жінок та чоловіків та Конституції України, законів України. Порівняльно-правовий метод використовувався при вивченні досвіду інших країн щодо питань, пов’язаних з реалізацією принципу гендерної рівності; для проведення порівняння і співвідношення між собою різних правових норм національного законодавства України та міжнародно-правового законодавства у сфері регулювання гендерної рівності. Прогностичний метод застосовано під час розробки рекомендацій та пропозицій стосовно вдосконалення системи регулювання гендерних правовідносин. Історико-правовий підхід використовувався також для аналізу процесів і подій, які вплинули на формування та розвиток правового статусу жінки, а також з метою узагальнення поглядів на роль жінки в історії політико-правової думки, визначенні етапів розвитку феміністичного руху, вивченні релігійних доктрин тощо.
Отже, під час дослідження гендерних правовідносин використовувались філософські методи, загально-наукові і спеціально-правові методи пізнання. Посередництвом їх сукупності відбувається упорядкування знань про гендерні засади формування єдиної політики у сфері забезпечення рівності прав жінок і чоловіків.
На нашу думку, усі вищезазначені методи виконують свою роль у пізнанні й творенні теоретичних конструкцій гендеру, проте не можна сформулювати суспільні проблеми без їх сукупного цілісного бачення, тобто без комплексного аналізу. Тому вважаємо, що питання рівності жінок і чоловіків потребує комплексного підходу.
Література:
1. Крочук М.І. Гендерна рівність як складова загального принципу рівності. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2011. № 4. С. 464-471.
2. Агеєва В.П., Близнюк В.В., Головашенко І.О., Горностай П.П., Лавриненко Н.В., Луценко О.А. Основи теорії ґендеру: Навчальний посібник. – К. : Вид-во «К.І.С.», 2004. С. 536.
________________________
Науковий керівник: Рега Юрій Олексійович, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, директор Навчально-наукового інституту контррозвідувальної діяльності Національної академії Служби безпеки України
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
