В сучасних умовах електронна торгівля в Україні набуває все більш вагомого значення, її обсяги постійно зростали (до 2014 року). Так, за даними фахівців, обсяг ринку електронної комерції в Україні становив близько $ 2 млрд на рік, але ця цифра могла б скласти десятки мільярдів доларів за умови відповідного законодавчого регулювання [1]. Слід зазначити, що оборот роздрібної торгівлі в Україні за 2018 рік становив 659,3661 млрд грн., що на 5,5% більше від обсягу 2017 р. [2].
Питання правового регулювання електронної торгівлі в Україні було предметом розгляду окремих дослідників Чучковської А. А., Рєзнікової В. В., Желіховським В. М., Щербиною В. С., але проблема правового забезпечення електронної торгівлі залишається актуальною для науковців та практиків.
Важливою віхою у питанні правового регулювання електронної торгівлі в Україні стало прийняття 3 вересня 2015 р. Верховною радою України Закону України «Про електронну комерцію» [4], який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції, в тому числі й торгівлі, в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відносини електронної торгівлі в Україні також регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 р., «Про електронний цифровий підпис» від 22 травня 2003 р., «Про здійснення державних закупівель» від 10 квітня 2014 р., «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 р., «Правилами продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями», затвердженими Наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 р. № 103, іншими нормативно–правовими актами.
Відповідно до Наказу Держспоживстандарту України від 8 червня 2004 р. № 130 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять. ДСТУ 4303–2004», електронна торгівля – це вид дистанційної торгівлі товарами з використовуванням комп'ютерної та телекомунікаційної техніки. Дистанційною торгівлею визнається форма продажу товарів поза крамницями, за якої вибір товару та його замовлення не збігаються у часі з безпосереднім передаванням вибраного товару покупцеві. Закон України «Про електронну комерцію» визначає електронну торгівлю як господарську діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, електронну комерцію – як відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов’язки майнового характеру.
Видами дистанційної торгівлі є також продаж на замовлення та продаж поштою, під час здійснення яких може використовуватися комп'ютерна та телекомунікаційна техніка.
Продаж на замовлення – вид дистанційної торгівлі товарами, за якої покупець (споживач) отримує попередню інформацію про товар через засоби інформації, здійснює попереднє замовлення його у продавця та одержує товар на замовлення в обумовленому місці та в зазначений час. Продажем поштою визнається вид дистанційної торгівлі товарами за каталогами, оголошеннями, іншою рекламною інформацією з прийманням замовлення та доставленням їх покупцеві поштою.
Згідно з «Правилами продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями», визначаються відносини між споживачем і суб'єктом господарювання – продавцем товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями на підставі договору купівлі-продажу, укладеного на відстані чи поза торговельними або офісними приміщеннями, а також регламентують вимоги в дотриманні прав споживачів щодо належної якості, безпеки і належного торговельного обслуговування.
Зазначеними Правилами встановлюється, що договір, укладений на відстані, – це договір, укладений продавцем із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв'язку; договором, укладеним поза торговельними або офісними приміщеннями, визнається договір, укладений із споживачем особисто в місці, іншому ніж торговельні або офісні приміщення продавця; засоби дистанційного зв'язку – телекомунікаційні мережі, поштовий зв'язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані.
У разі реалізації товарів за договором на відстані продавець повинен надати споживачеві інформацію про: 1) найменування продавця, його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики товару; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки товару; 7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; 9) порядок розірвання договору. У випадку ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність згідно із законодавством. Факт надання інформації повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем в односторонньому порядку. Якщо послуга надається засобами дистанційного зв'язку і оплачується через оператора телекомунікаційних послуг, підтвердження інформації не вимагається.
Якщо продаж товарів на замовлення здійснюється за допомогою засобів дистанційного зв'язку – за договором, укладеним на відстані, продавець зобов’язаний поставити споживачеві товар протягом прийнятного строку, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору( п. 2.8 «Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями»).
При доставці прийнятого за допомогою засобів дистанційного зв'язку замовлення на непродовольчі товари, на які нормативними документами встановлено гарантійні строки, споживачу передається технічний паспорт чи інший документ, що його замінює. У цих документах обов'язково робиться відмітка про дату продажу (день доставки) та найменування суб'єкта господарювання, що виконав замовлення, яка завіряється штампом (печаткою) і підписом уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Уповноважена особа суб'єкта господарювання повинна в обов'язковому порядку проінформувати споживача про найменування та місцезнаходження підприємства, що здійснює функції суб'єкта господарювання щодо прийняття претензій від споживачів, а також проводить ремонт, технічне обслуговування проданих товарів.
При виконанні прийнятого замовлення суб'єкт господарювання не має права вносити зміни до асортименту товарів і змінювати ціни на них без узгодження зі споживачем. У разі неможливості виконання договору через відсутність замовленого товару суб'єкт господарювання повинен негайно повідомити про це споживача, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору.
Споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару.
Якщо інше не передбачено договором, споживач не має права розірвати договір, укладений на відстані, у таких випадках: 1) надання послуги або поставка товару електронними засобами зв'язку за згодою споживача відбулися до закінчення визначеного строку розірвання договору, про що споживачу було повідомлено у підтвердженні інформації; 2) споживач відкрив аудіо-чи відеокасету або носій комп'ютерного забезпечення, які постачаються запечатаними.
Відповідно п. 1.10 «Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями», продавець зобов’язаний повернути сплачені гроші та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв'язку з поверненням продукції, протягом тридцяти днів з моменту одержання повідомлення споживача про недійсність договору. У разі розірвання договору споживач зобов’язаний повідомити продавця про місце, де товар може бути повернений. Договором може передбачатися, що товар, який був надісланий поштою, повинен у разі розірвання договору також бути повернений поштою. Будь-які витрати, пов'язані з поверненням товару, покладаються на продавця. Продавець зобов’язаний відшкодувати витрати споживача у зв'язку з поверненням товару.
При розірвання договору, укладеного на відстані чи поза торговельними або офісними приміщеннями, обов'язок споживача зберігати у себе товар припиняється по закінченні шістдесяти днів після його одержання. Якщо продавець не вживає заходів для повернення його собі протягом зазначеного періоду, такий товар переходить у власність споживача без виникнення зобов'язання з оплати його вартості.
Для здійснення права на розірвання договору споживач повинен зберігати одержаний товар у незміненому стані. Знищення, пошкодження або псування товару, що сталося не з вини споживача, не позбавляє його права на розірвання договору. Зменшення вартості товару внаслідок відкриття упаковки, огляду чи перевірки товару не позбавляє права споживача на розірвання договору.
Якщо протягом установлених строків продавець не здійснює повернення сплаченої суми грошей за товар у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару за кожний день затримки повернення грошей ( п.1.13 «Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями»).
Розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проданої продукції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги.
Правові засади та порядок здійснення електронних платежів в Україні регулюються Законами України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р., «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 р., іншими нормативно–правовими актами.
Закон України «Про електронну комерцію» (ст.5) визначає основні принципи правового регулювання у сфері електронної комерції, в тому числі у сфері електронної торгівлі. Такими, зокрема, є: свобода провадження підприємницької діяльності з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; свобода вибору контрагента, електронних засобів, видів та форм діяльності; свобода конкуренції та забезпечення її сумлінності; свобода вчинення електронних правочинів; рівність і охорона прав учасників відносин у сфері електронної комерції; дотримання вимог законодавства, правил професійної етики, повага до прав, свобод, законних інтересів учасників відносин у сфері електронної комерції; забезпечення належної якості товарів, робіт та послуг, що реалізуються у сфері електронної комерції; однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством; забезпечення доступу до інформації всіх учасників відносин у сфері електронної комерції; доступність комерційних електронних повідомлень та можливість обмеження їх надходження.
Законом України «Про електронну комерцію» також визначається правовий статус учасників відносин у сфері електронної комерції, якими є суб’єкти електронної комерції, постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в частині виконання ними функцій держави або місцевого самоврядування.
Розділами ІІ та ІІІ Закону України «Про електронну комерцію» загальним чином також врегульовано порядок вчинення електронних правочинів і питання вирішення спорів між учасниками відносин у сфері електронної комерції та їх відповідальності.
Таким чином, можна зробити висновок, що правове регулювання електронної торгівлі в Україні тільки опосередковано здійснюється законодавчими нормативно-правовими актами, безпосередньо таке регулювання проводиться згідно з «Правилами продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями», затвердженими Наказом Міністерства економіки України ще у 2007 році.
Отже, як уявляється, на часі є необхідним прийняття відповідного системного закону про електронну торгівлю, яким би безпосередньо врегульовувалися зазначені правовідносини. Так, зокрема, в Україні поряд з базовим законом «Про освіту», мають чинність Закони України «Про дошкільну освіту» «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту».
На мою думку, при прийнятті вітчизняного закону про електронну торгівлю, слід врахувати положення «Модельного закону щодо електронної торгівлі», затвердженого Постановою Міжпарламентської Асамблеї країн–учасниць СНД від 25 листопада 2008 р. №31–12 [3], «Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об’єднаних Націй з права міжнародної торгівлі» від 16 грудня 1996 р.[5].
Література
1. В Україні у першому читанні прийняли Закон Про електронну комерцію // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.5.ua/ekonomika/v–ukraini–u–pershomu–chytanni–pryinialy–zakon–pro–elektronnu–komertsiiu–35078.html
2. Електронний ресурс. – Режим доступу : https://www.segodnya.ua/economics/enews/oborot-roznichnoy-torgovli-v-ukraine-rastet-1182105.html
3. Модельний закон щодо електронної торгівлі: затверджений Постановою Міжпарламентської Асамблеї країн-учасниць СНД від 25 листопада 2008 р. №31-12 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //zакоn2.гаdа.gov.ua/laws/show/997_k75/conv
4. Про електронну комерцію: Закон України від 03 вересня 2015.р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/675-19
5. Типовий закон про електронну торгівлю Комісії Організації Об’єднаних Націй з права міжнародної торгівлі від 16 грудня 1996 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zакоn3.гаdа.gov.ua/laws/show/995_321/conv
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
