«Метод логічних роздумів» викладений В. М. Натансоном у посібнику «Основи техніки розслідування злочинів» (у конспективному викладі), виданому в Харкові у 1925 році [1]. Посібник є повтором виданого Всеукраїнською школою Комскладу Міліції і кримінального розшуку «Повторного курсу техніки розслідування злочинів», який мав спеціальне призначення – посібник для курсантів школи і являв собою короткий огляд, по записах курсантів курсу, прочитаного в школі в 1924-1925 роках.
На думку автора аналізованого методу, в основі розшукових дій лежать логічні роздуми, які є «як відправним пунктом розшукових дій, так і їх кінцевою станцією» [1, c. 8].
Автором зазначається, що досліджуючи будь яке явище, людина завжди користується одними з двох або разом двома загальновідомими способами роздумів. Здійснюючи роздуми з приводу події, про її причини, мету або про можливих учасників, а разом про злочин, початок береться «від окремого до загального» або від «загального до окремого» (індукція і дедукція). Зазвичай, при цьому будується (гіпотеза), а в подальшому, шляхом виключення її частин, які не підтверджуються фактами, робиться висновок, що дане припущення підтверджується або спростовується.
Далі ці теоретичні виклади, автор пропонує розглянути на прикладі:
1) обстановка події свідчить про вчинення злочину декількома невідомими, які зламавши запори, проникли в приміщення, звідки викрали речі;
2) якщо назвати знайдені на місці події явища (крадіжку) буквою «а», то з’явиться відправний момент для подальших роздумів;
3) прийнявши до уваги багаточисельність викрадених речей, можна дійти до висновку, що злочин вчинено декількома особами, кількість яких невідома, тому їх можна назвати «А», «Б», «В», «Г» і т. д., і отримаємо невизначену кількість «Х» злочинців;
4) в подальшому частина викраденого буде виявлена у «А», «Б», «В», назвавши це явище – «б», буде здійснено перше виключення, встановивши припущення про участь в крадіжці поки з боку «А», «Б» і «В», що дає змогу обмежити кількість винних: «А» або «Б», або «В», або взяті усі разом;
5) досліджуючи обстановку злочину було зафіксовано сліди ніг «А»; це явище можна позначити як – «в», яке в зіставленні з «а» (факт крадіжки) і «б» (виявлення частин речей) більш визначено вказує на «А», як на головного і безпосереднього винного у злочині, адже доказами проти нього будуть вже: «а», «б», «в».
6) робиться висновок, що логічні роздуми були пов’язані із спостереженням, побудовою припущення про можливих винних і завершується перевіркою гіпотези, шляхом зіставлення з подальшим матеріалом, зібраним під час розслідування крадіжки; у даному випадку виявлення у «А», «Б» і «В» частини викрадених речей, сліди ніг були у відношення них тим, що називається «доказ».
На думку автора методу, розслідування злочинів зводиться до збирання «доказів» і їх розбору – аналізу, з метою виявлення злочинців і їх викриття. Пропонується чітко визначати поняття «докази» і «кримінальні докази». Під «доказами пропонується розуміти будь-який факт, який створює переконання в існуванні або не існуванні певних обставин. «Кримінальні докази» – докази, призначені для суду. При цьому докази пропонується розрізняти як прямі так і побічні [1, c. 8].
Отже, «Метод логічних роздумів» В. М. Натансона, це метод «елементарних» законів логіки. В ньому поєднуються такі закони логіки як: «закон тотожності», «закон протиріччя», «закон виключення третього», «закон достатньої підстави». А також логічні методи мислення: індукція і дедукція. Однак, аналізованому методу розслідування злочинів притаманні і основні види логічних помилок: «неправильні причинно-наслідкові та інші зв’язки», «визначення невідомого через інше невідоме» і інші. Даний метод, на час публікації посібника, ще був в стадії «становлення», а тому в ньому не проглядається: послідовних стадій реалізації, достатньої кількості правил щодо використання, опису умов використання, «спеціалізації» для окремих видів злочинів та іншого. Однак, на той час, за умови дефіциту дореволюційних посібників по розслідуванню злочинів, та лише становлення радянської криміналістики, викладання для працівників керівного складу міліції та кримінального розшуку радянської України в курсі «Основ техніки розслідування» та в подальшому використання аналізованого методу, було досить доречним.
Література
1. Натансон В. М. Основы техники расследования преступлений. В конспективном изложении. Харьков: Типография ВУСПС им. П. Иванова, 1925. Вып. 1, 59 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
