Конституція України зазначає, що законність, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода у наданні суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості – є основними засадами судочинства [1].
Відповідно до цих засад у ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що: кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України [2].
Також у ст. 9 Закону України «Прос судоустрій і статус суддів» визначено, що: правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак [2].
Важливою засадою кримінального процесу є принцип змагальності, який має визначати положення суб’єктів процесу, їх права та обов’язки.
Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, принцип законності визначає такі засади здійснення судового процесу:
1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
3. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
4. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.
5. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.
6. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків [3].
Принцип змагальності покладає на сторони обов’язок доводити перед судом обставини, через які виник спір та які мають значення для справедливого вирішення справи. Змагальність сторін є гарантією реалізації принципу всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи та їх захисту. Також вона гарантує додержання законності і справедливості під час винесенні судових рішень [3].
Відповідно до цього, принцип змагальності ґрунтується на забезпеченні надання більш повного матеріалу сторонами судового процесу. Основна функція принципу змагальності – встановлювати об’єктивну істину для більш повного та реального захисту прав людини і громадянина.
На думку, М.С. Строговича: змагальність – це якісний стан кримінального процесу при якому надається можливість сторонам проявити всі свої якості пред’явити фактичні дані суду з метою переконання його у правильності своїх доводів. Дана засада процесу є способом взаємодії процесуально рівних сторін що виконують протилежні функції обвинувачення та захисту під наглядом суду [4, c. 153].
Суд є змаганням двох сторін, неможливо задовольнити вимоги однієї сторони не вислухавши іншої. Потрібно вкорінювати принцип змагальності у свідомість суддів щоб він був непорушним і складав абетку правосуддя без якої не можна зробити і кроку [4, c. 154].
Отже, на нашу думку, саме ці твердження М.С. Строговича, найбільш об’єктивно характеризують принцип змагальності на сучасному етапі його розвитку і функціонуванні.
Відповідно до вище згаданого можна зробити такий висновок: змагальність проявляється в тому, що суд розглядає справу за участю сторін – обвинувачення і захисту. Сторонами судового процесу можуть бути: прокурор, потерпілий, підсудний, захисник, а також цивільний позивач, цивільний відповідач і їх представники, всі вони наділені рівними процесуальними правами, що дає змогу відстоювання перед судом своїх вимог для заперечення вимог і тверджень протилежної сторони [3].
Зміст змагальності характеризуються такими ознаками:
1. Розподіл основних кримінально-процесуальних функцій – обвинувачення, захисту й вирішення справи [3].
Під час кримінального провадження функції обвинувачення захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той же орган чи службову особу. У свою чергу, суд зберігаючи об’єктивність та неупередженість створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та обов’язків [5, c. 94].
Тому функції в кримінальному процесі повинні мати самостійне втілення і не залежати одна від одної. Відповідно, без чіткого розмежування основних функцій в судовому процесі, немає і самого змагального процесу. Порушення функцій кримінального процесу призводить до таких наслідків як: звуження прав і гарантій сторін у кримінальному процесі.
2. Процесуальна рівність, яка полягає у тому, що кожен із учасників кримінального процесу наділений рівними правами й несе обов’язки, які відповідають їх процесуальному становищу [3].
Отже, принцип змагальності може реалізовуватися лише при рівноправності сторін кримінального процесу. Процесуальна рівноправність виникає лише за відповідних умов, якими є: гласність, усність, безпосередність дослідження доказів і доведення своїх позицій сторонами перед судом. Тому, рівність прав означає їх взаємну відповідність та пропорційність, тобто ні одна з сторін не може бути привілейованою порівняно з іншою [5, c. 96].
3. Суд не втручається в процес доказування [3]
Відповідно до цього, суд займає незалежну позицію у судовому процесі, а саме: слідкує за законністю та об’єктивністю процесу доказування, а також важливою його ознакою є те, що він виступає гарантом дотримання конституційних прав. Суд створює всі умови для виконання сторонами своїх процесуальних обов’язків і здійснення наданих їм прав, забезпечує учасникам процесу рівні можливості для відстоювання та доказування своїх позиції у суді. Тобто суд може виносити рішення, що базуються на свідченнях, які він отримав у ході судового засідання або під час спеціальних судових процедур досудового розслідування [5, c. 101].
Отже, відповідно до наведеного вище, можна зробити такі висновки: принцип змагальності закріплений Конституцією України та Кримінальним процесуальним кодексом України. Він є одним із найважливіших засад здійснення кримінального процесу. Принцип змагальності знаходить свій прояв на всіх стадіях кримінального процесу, щоб встановлювати об’єктивну істину для захисту прав і свобод людини та громадянина. Принцип змагальності ґрунтується на чіткому розмежуванні функцій обвинувачення і захисту. Також найважливішою умовою існування змагальності є те, що суд повинен створювати необхідні умови для виконання сторонами своїх процесуальних обов’язків і здійснення наданих їм прав, а також забезпечити учасників рівними можливостями відстоювання і доказування своєї позиції у кримінальній справі.
Література:
1. Конституція України від 28.06.1996 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/print1476595485471190.
2. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 2.06.2016 р. №1402-VIII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19.
3. Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://docs.com/RC1C#!
4. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса / М. С. Строгович. – М., 1968. – Т.1. – С. 153
5. Ісмаілова Л. Б. Процесіуальні та етико-психологічні питання забезпечення рівності сторін в кримінальному судочинстві України / Л. Б. Ісмаілова; Акад. адвокатури України – К., 2007 – 216 с.
___________________________
Науковий керівник: Петров Олег Іванович, методист, Вінницьке відділення Ірпінський державний коледж економіки і права
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
