ДЕЯКІ АСПЕКТИ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ
30.04.2008 23:07
Автор: Рощупкіна Лариса Олександрівна, студентка факультету підготовки фахівців для кримінально-виконавчої системи України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
У міжнародній практиці протидії злочинності загальновизнано, що покарання у виді позбавлення волі повинно застосовуватися як крайній засіб впливу до небезпечних злочинців, оскільки ізоляція від суспільства нерідко сприяє руйнуванню особистості, втраті соціально корисних зв’язків. Тому обрання адекватного покарання має дуже велике значення. Ще у 1951 році Економічна та соціальна рада ООН висловилася на підтримку максимально можливого розповсюдження пробації на правовій мапі світу у країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку та культури пенітенціарної практики.
Створити в Україні службу пробації було рекомендовано у листопаді 2006 року в оціночній доповіді експертів Європейського Союзу «Визначення пріоритетів та оцінка потреб широкомасштабного проекту реформування кримінально-виконавчої системи України».
Інститут пробації можна визначити як систему заходів, яка застосовується до правопорушника у якості виховних методів замість порушення кримінальної справи або замість позбавлення волі; обвинувальний вирок або не застосовується, або його дія призупиняється, або такі заходи вживаються після відбування частини покарання. Кримінальна справа може бути закрита із застосування пробації, яка полягає у дотриманні певних критеріїв поведінки, виконанні розкладу та вимог, призначених судом, під наглядом вихователя, опікуна на визначений термін. Можливість застосування пробації вирішується за результатами вивчення даних про правопорушника. За наявності підстав застосування пробації, судом призначається офіцер пробації, на якого покладено здійснення усієї процедури застосування нагляду за правопорушником, контролю, періодичної звітності перед судом.
Сутність пробації полягає у випробуванні певних категорій злочинців спеціальними юридичними обов’язками, поєднаними з наданням їм різної допомоги реабілітаційного характеру. Пробація має на меті ефективне виправлення засуджених та зведення до мінімуму кримінального рецидиву з їхнього боку.
На засвоєння європейської практики виконання покарань, альтернативних позбавленню волі, Україна обрала приклад Швеції, в якій ця система функціонує найдовше з усіх європейських країн. Так шведська в’язниця і пробаційна служба функціонує як автономна організація, підконтрольна урядові. Фінансування пенітенціарної системи здійснюється через мін’юст.
Практика роботи служби пробації в європейських країнах дозволяє сформулювати такі її основні завдання: сприяння інтеграції злочинця в суспільстві, формування у нього поваги до соціальних та правових норм; участь потерпілого в кримінальному процесі та відновлення справедливості стосовно захисту його прав; залучення злочинця до процесу реституції; захист суспільства завдяки ефективному застосуванню альтернативних видів покарань; зменшення ризику вчинення повторних злочинів.
Можна виділити наступні функції пробації:
1. Робота в судах (офіцери пробації вивчають особу злочинця, який притягується до кримінальної відповідальності, і надають відповідні рекомендації суддям щодо міри покарання, так званні досудові доповіді або досудові дослідження)
2. Нагляд за правопорушниками під час виконання альтернативних покарань та надання їм соціальних послуг. Дана функція передбачає візити до дому злочинця, кооперацію з установами з питань працевлаштування і охорони здоров’я та іншими соціальними службами.
3. Надання допомоги потерпілим від злочинів та сприяння у налагодженні діалогу між потерпілим та злочинцем.
Наприклад, відповідно до Національних стандартів соціальної роботи в сфері кримінальної юстиції одна з цілей пробації полягає у « створенні умов для відшкодування злочинцем спричиненої потерпілому шкоди або надання послуг ( виконання робіт) на користь потерпілого або громади».
4. Робота у сім’ї.
Суть даної функції полягає в тому, що офіцери пробацції можуть надавати соціальні послуги сім’ям , які мають різні соціальні проблеми. Наприклад в Англії на цей напрям роботи припадає приблизно 8% ресурсів служби пробації. Діяльність офіцерів пробації на цьому напрямку може стосуватися процедур примирення між чоловіком та дружиною, надання психологічної та іншої допомоги дітям, батьки яких розлучилися. Крім того, офіцери пробації також надають послуги сім’ям ув’язнених.
Для реалізації зазначених функцій, Державним департаментом України з питань виконання покарань визначено заходи, які необхідні для поетапної реорганізації кримінально-виконавчої інспекції у службу пробації. Ось, наприклад, деякі з них:
1) прийняття законодавчих актів щодо впровадження системи пробації;
2) організація навчання персоналу кримінально-виконавчої інспекції, студентів та курсантів вищих навчальних закладів, які готують фахівців для Державної кримінально-виконавчої служби України, формам і методам роботи служби пробації;
3) розробка та впровадження програм корекції соціальної поведінки осіб, які перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції;
4) налагодження ефективної системи взаємодії кримінально-виконавчої інспекції з судами, органами прокуратури, внутрішніх справ, праці та соціальної політики, у справах сім’ї, молоді, спорту, освіти і науки;
5) вивчення досвіду функціонування прогресивних моделей служби пробації та застосування його у практичній діяльності кримінально-виконавчої інспекції.
Підводячи підсумок, слід зазначити, що введення вищезгаданого інституту є одним з найважливіших кроків на шляху гуманізації кримінального законодавства. Для ефективного впровадження інституту пробації, необхідно законодавчо закріпити виважені механізми функціонування даного інституту з урахуванням багатого міжнародного досвіду з даного питання. Введення інституту пробації не лише сприятиме гуманізації системи виконання покарань, а дозволить більш диференційовано підійти до кожної конкретної справи, реалізувати на практиці принципи індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання. Створення в Україні реально діючої служби пробації буде дійсним свідченням того, що кожна людина для суспільства є цінністю і її доля не байдужа державі.
Література:
1.www.kvs.gov.ua
2. Л. Гаценко. Соціальне партнерство у розвитку. «Закон і обов’язок»
3.Олійник Ю.В.. Діяльність кримінально-виконавчої інспекції у 2007році
4.Калашник Н.Г.,Олійник Ю. В..Пробація – забезпечення національної безпеки новими методами.
5.Олійник Ю.В.. Звіт за результатами візиту делегації Державного департаменту України з питань виконання покарань до Королівства Швеції у період з 07 по 12 травня 2006 року
6.Лиска В.М. Пробація. Проблеми її запровадження в Україні
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter