За статистичною інформацією МВСУ кількість злочинів, вчинених особами, що не досягли повноліття становила 19888 з усіх зареєстрованих у 2006р.. Отже, дослідження проблеми злочинності неповнолітніх є надзвичайно актуальним.
Основними причинами злочинності неповнолітніх є:
• соціальне розташування і, як наслідок, невдоволеність своїм соціальним становищем ( потреби молодої людини знаходяться в дисонансі з можливістю їх задовольнити)
• відсутність належного контролю з боку батьків та освітніх установ
• низький рівень морального виховання
• упущення правової освіти, що породжують правовий інфантилізм, правовий нігілізм та правовий цинізм
• вплив різних субкультур, в тому числі і кримінальної (культ сили, жорстокості, наркотиків).
Майбутнє нації – діти, підлітки, молодь повинні стати об`єктом виваженої, цілеспрямованої та послідовної державної політики з запобігання злочинності неповнолітніх, оскільки неповнолітні правопорушники є резервом злочинності у майбутньому.
Світовий досвід свідчить, що створення та ефективне функціонування ювенальної юстиції, поряд з застосуванням комплексу тактичних і стратегічних заходів з профілактики злочинності є інструментом, що дозволяє забезпечити реальне та суттєве зменшення кримінальних процесів.
Міжнародні принципи і норми, що стосуються ювенальної юстиції закріплені, перш за все, у Конвенції ООН про права дитини, у « Пекінських правилах», «Ер – Ріядських керівних принципах». Дані міжнародні стандарти повинні бути інтегровані до системи національного законодавства кожної з держав, що підписали Конвенцію ООН про права дитини. Міжнародна спільнота висловлює думку про те, що для того, щоб країна відповідала сучасним вимогам, необхідна певна спеціалізована система судочинства щодо неповнолітніх, яка водночас є важливим інститутом системи захисту прав дитини.
Основним принципом ювенальної юстиції визначається те, що правопорушник важливіший ніж саме правопорушення. Цей підхід грунтується на положеннях:
1. підлітки за своїм розвитком ще не здатні адекватно усвідомлювати свої вчинки і нести за них відповідальність.
2. підлітки перебувають у такому віці, коли їх можна перевиховати, чим запобігти повторним правопорушенням.
При створенні спеціалізованих судів у різних країнах сформувався неоднаковий підхід щодо такого виду юрисдикції як ювенальна юстиція. Досить чітко окреслились два варіанти:
1) автономний суд для неповнолітніх, що не пов’язаний із загальним судом (США, Канада, Англія, Бельгія, Франція, Нідерланди, Росія, Польща, Венгрія, Єгипет, Японія ,Австралія, тощо);
2) загальний суд, який набув функції розгляду справ щодо неповнолітніх (Німеччина, Австрія, Іспанія, Португалія, Швейцарія).
Таким чином єдиної моделі спеціального судочинства стосовно неповнолітніх не існує. Видозміни залежать від національного законодавства кожної країни. Але розбіжності не стосуються основних специфічних принципів ювенальної юстиції. Йдеться про вікову специфіку, про переважно охоронний характер ювенальної юстиції, її соціальну спрямованість і про індивідуалізацію судового процесу. Основними принципами ювенальної юстиції є :
• цінність особистості дитини, яка постала перед судом
• пріоритет відновного підходу перед каральним у здійсненні правосуддя
• конфіденційність
• обов»язкове використання у судовому провадженні у справах неповнолітніх даних про неповнолітніх, отриманих судом від спеціалізованих допоміжних соціальних служб
• посилення охоронної функції суду по відношенню до дитини
• спеціальна підготовка суддів
• спрощений (неформальний) порядок судочинства по відношенню до неповнолітніх
• наявність системи допоміжних служб.
Крім звичних для нашої системи каральних функцій ювенальна юстиція повинна мати такі спеціальні функції :
• відновну (відновлює порушені права та свободи жертви злочину, виправляє шкоду, спричинену злочином)
• реабілітаційну (реабілітація дитини, яка стала об»єктом жорстокого поводження або недбалого піклування і неповнолітнього правопорушника, який має бути ресоціалізований)
• примирну (розв»язання конфліктів шляхом порозуміння та взаємних поступок).
Таким чином, ювенальна юстиція зміщує акценти з покарання на соціальну реабілітацію, сприяє відновленню стосунків дитини та оточуючого середовища.
В досягненні Україною такої стратегічної мети як кримінологічна безпека дуже важливим є аналіз зарубіжного досвіду та запозичення його позитивних надбань з науково обгрунтованою адаптацією до сучасних умов і вимог розвитку нашого суспільства.
Література:
1.Конвенція ООН про права дитини . Правове положення неповнолітніх в Україні. Збірник нормативних актів. – Х., 2002. – С.21.
Мельникова Э.Б. Ювенальная юстиция: Учеб.пособие. – М., 2001. – С.14.
2. Проблеми бездоглядності та безпритульності дітей. Тематична державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками 2003 року). – К., 2004. – С.112.
3. Концепція створення та розвитку системи ювенальної юстиції в Україні.
4. http://www.citizen.org.ua/zakony/70.html
5 Ювенальна юстиція в Україні: коментар та аналіз діючого законодавства; Конвенція про права дитини (з постатейними матеріалами); Словник-довідник з ювенальної юстиції / За ред..В.С.Зеленецького, Н.В.Сібільової. – Х.: Право, 2004.
6. Правовые системы мира: Энциклопедический справочник/ Отв.ред. А.Я.Сухарев. – 2е изд., измен. и доп. – М.: Норма, 2001.
7. Збірник нормативно-правових актів у сфері захисту прав дітей / Представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Державний Комітет України у справах сім»ї та молоді , Центр «Розвиток демократії», Інформаційно-методичний центр «Дебати», Жіночий Консорціум України/. – К.: РА «Прем»єр Медіа», 2003.
8. www.ukrstat.com.ua
e-mail: dim4ik10093@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
