На сьогодні новими категоріями адміністративного права стали категорії публічний порядок та публічна безпека. Визначення категорії публічної безпеки дозволяє встановити наукові засади забезпечення прав і свобод людини і громадянина діяльністю органів виконавчої влади.
Визначимо, що механізм публічної безпеки, на наш погляд, - це індивідуально збудована система правових засобів і умов, направлена на досягнення кінцевої мети по юридичному, а відповідно і фактичному забезпеченню захищеності учасників суспільних відносин, безперешкодному задоволенню інтересів суб'єктів права та охорони їх прав і свобод. Таким чином, категорія механізму публічної безпеки дозволяє досліджувати суть і природу цього явища в іншому вимірюванні - в площині його практичної «роботи», дії, реалізації запланованих результатів.
Дію механізму публічної безпеки, на наш погляд, можливо представити як структуровану модель: як рух від одного етапу до іншого, від досягнення конкретного проміжного правового результату до реалізації наступного. У літературі наголошується, що поетапна дія правового механізму відбувається по визначеній нормативно заданій схемі (процедурі), «яка передбачає, які засоби, на якому етапі і за яких умов повинні вступити в роботу» [1, с. 78].
Проблематика дослідження публічної безпеки випливає з того, що в сучасній юридичній науці далеко не всі правові інститути піддаються дослідженню під інструментальною, практичною точкою зору. Тим часом від того, наскільки детально буде розроблений порядок і методика забезпечення публічної безпеки, залежатиме ефективність захисту законних прав і інтересів суб'єктів правовідносин, а кінець кінцем - можливість існування стійкого правопорядку.
Як основні етапи (стадій) механізму забезпечення публічної безпеки по аналогії із структурою механізму правового регулювання можна виділити: 1) юридичні норми, регулюючі суспільні відносини у вирішенні конфлікту; 2) правовідносини, в рамках яких здійснюються заходи безпеки; 3) акти реалізації права і обов'язків у вирішенні конфлікту.
Ми пропонуємо і інше кількісне позначення стадій, ґрунтуючись на детальнішому виділенні етапів процесу правового регулювання: 1) норми права; 2) юридичний факт або фактичний склад, в основі якого організаційно-виконавчий акт; 3) акти реалізації права і обов'язків; 5) охоронний акт (факультативний елемент).
Мета механізму забезпечення публічної безпеки - забезпечити за допомогою послідовних організованих юридичних засобів реальне гарантування цивільно-правового стану суб'єктів суспільних відносин. Кожна ланка механізму публічної безпеки повинна бути сформована так, щоб воно не тільки реалізовувало свою внутрішню мету, виправдовувало свою суть, але і створювало всі умови (передумови) для настання і здійснення наступного етапу.
На першому етапі (рівні норм права) повинна бути закладена ідеальна модель механізму публічної безпеки. Реалізація правового акту повинна бути забезпечена відповідними матеріальними, організаційними, нормативно-правовими і іншими ресурсами. Положення юридичного акту не повинні суперечити іншим нормативним актам, а також послідовно конкретизувати закони, що володіють більшою юридичною силою, і відповідати їм.
Завершенням дії механізму публічної безпеки повинні стати реальне усунення загрози, відновлення порушеного правового стану суб'єктів і соціально-правової справедливості в суспільстві [2, с.245].
Зокрема, таким буде не винесення судом позитивного рішення на законну вимогу особи (це лише проміжний етап), а належного виконання вирішення суду. Саме фактична реалізація захисту (наприклад, перерахування на рахунок кредитора грошових сум в рахунок відшкодування збитків), реальна можливість здійснювати свої відновлені права (наприклад, вселення власника в незаконно зайняту квартиру) повинні завершувати дію механізму публічної безпеки громадянина, оскільки тільки в даному випадку правова мета може вважатися досягнутою. Представляється украй важливим зробити акцент на цьому у вітчизняній правовій доктрині і в законодавстві.
Фактично публічна безпека розглядається як особливий різновид соціальної безпеки та стан правової захищеності (забезпеченості, гарантованості) життєво важливих інтересів суб'єктів права, їх здатність юридичними засобами протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам об'єктивного або суб’єктивного характеру.
Дане визначення містить вказівка на мінімальну, обов'язкову умову публічної безпеки суб'єктів права - їх правову захищеність. Головний початковий момент публічної безпеки полягає в захисті інтересів суб'єктів права від протиправних посягань, а також в створенні можливості для подальшого відновлення порушених інтересів в рамках «правового поля». У юридичному сенсі, безпека - це, перш за все, стан захищеності суб'єктів від погроз, шкоди і зла.
Література:
1. Ліпкан В.А. Управління СНБ України. - К.:КНТ, 2006.- 68 с. (Серія: Національна і міжнародна безпека)
2. Глобалізація і безпека розвитку: монографія/ . Г. Білорус, Д. Г. Лук’яненко та ін. ; керівник авт. кол. і наук. ред. О. Г. Білорус. – К. : КНЕУ, 2001. – 733 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
