Останнім часом проблема насилля в сім’ї досить не лише в Україні, а й в більшості країн світу. В результаті насильства в сім’ї руйнується особистість, формуються серйозні перешкоди до саморозвитку. Особливо це відбивається на психічному здоров’ї дітей та перспективах їх подальшого життєвого розвитку. Саме тому доцільним є удосконалення законодавства з питань домашнього насилля, проведення превентивних заходів, розробка і реалізація спеціальних програм захисту постраждалих, а також загальна криміналізація діянь, що відносяться до різних видів домашнього насилля.
Ч.3 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає поняття домашнього насильства як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами… Закон виділяє такі види домашнього насилля як фізичне, психологічне, економічне та сексуальне.
Відповідно до закону постраждалими визнаються особи, незалежно від того, чи проживають вони спільно зі своїми кривдниками, чи ні (наречені, подружжя, колишнє подружжя, мати, батько, діти, їх батьки, брати, сестри, нерідні батьки, опікуни, піклувальники, їхні діти, прийомні діти, діти-вихованці, інші родичі до двоюрідного ступеню зв’язку, особи, які спільно проживали або проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі, їх діти та батьки) та особи, які проживають разом (будь-які інші родичі, люди, які пов’язані спільним побутом, мають спільні права та обов’язки).
Постраждалою дитиною визнається не лише та, яка зазнала домашнього насильства, а й свідок (очевидець) такого насильства.
Серед причин того, що постраждалі не звертаються до правоохоронних органів, це - страх помсти з боку «тирана», відчуття власної вини, страх зганьбити сім’ю, почуття сорому та приниженості, низька самооцінка, бажання створити образ ідеальної сім’ї та щасливого подружжя перед іншими, самопожертва заради дітей, а також фінансова залежність.
У випадку вчинення домашнього насильства постраждалі мають право звернутися із відповідною заявою чи повідомленням до органів поліції, до виконавчих комітетів сільських і селищних рад, органів опіки та піклування, навчальних закладів, установ охорони здоров’я, або повідомити через кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству.
Постраждалі мають право на отримання безоплатної правової допомоги адвокатами, а також звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника, вимагати від нього компенсації: витрат на лікування, періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім’ї, які знаходяться на утриманні кривдника.
До кривдника можуть бути застосовані наступні спеціальні запобіжні заходи:
1) Терміновий заборонний припис - заборона перебувати, проживати, контактувати з постраждалою людиною строком на 10 днів, як на підставі її заяви, так і за власною ініціативою у разі існування загрози її життю чи здоров’ю. Припис залишити та перебувати у житлі разом із постраждалою особою не застосовується лише до неповнолітніх кривдників.
2) Обмежувальний припис - встановлена строком від 1 до 6 місяців на підставі судового рішення за заявою постраждалої особи заборонена перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; зобов’язання усунути перешкоди у користуванні майном; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборонено наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборонено вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею, тощо.
Усі факти домашнього насильства, інформація про кривдника, а також про постраждалих вносяться до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі.
Відповідальність за вчинення домашнього насильства наразі передбачена лише у Кодексі України про Адміністративні Правопорушення. Зокрема, у ст. 172-3 КУпАП за вчинення домашнього насильства передбачає покарання у вигляді штрафу від 170 грн до 340 грн або громадських робіт на строк 30-40 годин, або адміністративного арешту на строк до 7 діб. Повторне вчинення домашнього насильства протягом року вже загрожує штрафом від 340 до 680 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин, або адміністративним арештом на строк до 15 діб.
Фізичне насильство в сім’ї, за яке передбачено кримінальну відповідальність, може бути вчинене у вигляді злочинів проти життя, здоров’я, злочинів, які ставлять у небезпеку життя чи здоров’я члена сім’ї, та злочинів проти особистої волі, міра відповідальності за які вказана у Кримінальному кодексі України.
У грудні 2017 року був ухвалений виключний закон, який запроваджує кримінальну відповідальність за домашнє насильство, проте він набуде чинності лише 11 січня 2019 року. Зокрема, запроваджується кримінальна відповідальність за вчинення систематичного домашнього насильства, що передбачатиме покарання у вигляді позбавлення волі строком до 2 років.
Отже, необхідно відмітити, що в Україні наразі досить активно відбувається процес вдосконалення законодавчого врегулювання питань сімейного насилля, конкретизація та криміналізація пов’язаних із ним діянь. Це дає надію в майбутньому на значне скорочення кількості як зареєстрованих так і прихованих випадків домашнього насилля.
Література:
1. Погляд поліції на проблему насильства в сім’ї. Газета «Бердянские ведомости» №90 (173), 16.11.2005. Журнал «Лиза» №49, 2.12.2002. – с. 10-11.
2. Проект Гармонія. Громадська програма із запобігання насильству в сім'ї. – Львів, 14- 20.04.2000. – с.95.
3. Журнал «Корреспондент» №10 (249). – 17.03.2007. – с. 41-44. http://uk.wikipedia.org/wiki/Агресія.
4. Звіт Міжнародної Амністії «Насильство в сім’ї: звинувачуючи жертву(листопад 2006 року)»
___________________________
Науковий керівник: Лахова Олена Вадимівна, старший викладач, Дніпровський національний університет імені О. Гончара
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
