У сучасних економічних відносинах розширення діяльності господарюючих суб’єктів за межі державного кордону будь-яких країн набуває все більшої актуальності. Попри переважну стабільну підприємницьку діяльність більшої кількості господарюючих суб’єктів не потрібно забувати, що така діяльність у сфері комерційних відносин є ризиковою. Тому актуальним є питання правового регулювання відносин, що призводять до неплатоспроможності останніх. Водночас, дослідження та розвиток правового регулювання дозволяє провести спрощення ведення економічної діяльності за межами реєстрації суб’єкта підприємництва.
Об’єктом дослідження є принципи регулювання транскордонного банкрутства в міжнародному приватному праві.
За часів незалежності України дослідження транскордонного банкрутства набирало все більших обертів. Над явищем транскордонного банкрутства працювали такі науковці та практики: Козирєва В.П., Тимченко Л.М., Нагірна Я.В., Бірюков О., Вербіцька М., Ніколаєв І., Суміна О. Вчені займались дослідженням методів правового регулювання неплатоспроможності, таких як антикризове управління; уточнення сутності та причин банкрутств; удосконалення механізму наднаціонального регулювання фінансового оздоровлення боржників і ліквідації банкрутів.
Як зазначила Суміна О., транскордонне банкрутство є цілком природнім явищем ринкової економіки, яке виконує важливу функцію у розв’язанні майнових проблем учасників економічних відносин [9]. Основним актом що регулює вищезазначені відносини в Україні є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-XII від 14 травня 1992 року (далі – Закон), який демонструє актуальність положень відносин банкрутства іноземного суб’єкта господарювання [1], що спричинене зобов’язанням України щодо узгодження галузевого та горизонтального законодавства України, та Європейського Союзу [2].
У країнах Європейського Союзу (далі - ЄС) законодавство про банкрутство є фундаментом для чесної ринкової конкуренції. Тож, від рівня забезпечення справедливого режиму регулювання у сфері банкрутства залежить оцінка готовності забезпечення рівності для учасників ринку країни-претендента на членство в ЄС [5, с. 161].
Погоджуємося з твердженнями Ніколаєва І., національне законодавство впевнено рухається до встановлення ефективних механізмів урегулювання справ про транскордонну неспроможність та сьогодні забезпечує наступне:
1) належне співробітництво між судами та іншими компетентними органами іноземних держав ст.120 та 131 Закону);
2) більшу юридичну визначеність для міжнародної торгівлі та інвестиційної діяльності щодо порядку проведення процедур банкрутства (ст. 122-127 Закону);
3) справедливе та ефективне регулювання випадків транскордонної неспроможності при забезпеченні захисту інтересів усіх кредиторів та інших зацікавлених осіб, включаючи боржника ( стаття 130 Закону);
4) захист та максимальне підвищення вартості активів боржника;
5) збереження підприємств (як працюючого бізнесу), що опинилися у скрутній фінансовій ситуації, для захисту інвестицій та збереження робочих місць[11, c. 27-34].
Завдяки існуванню положень присвяченим транскордонним банкрутствам в окремому розділі Закону сьогодні існує порядок регулювання іноземної процедури банкрутства. Важливо зазначити, що Типовий закону ЮНСІТРАЛ «Про транскордонну неспроможність» визначає «іноземне провадження як колективне судове або адміністративне провадження - включаючи тимчасове провадження, - яке проводиться в іноземній державі відповідно до законодавчих актів, що стосуються неспроможності, і в рамках якого активи і ділові операції боржника підлягають контролю або нагляду з боку іноземного суду з метою реорганізації або ліквідації» [3].
Законом визначені наступні принципи врегулювання проваджень з іншими державами [1]:
- принцип взаємності - взаємність вважається існуючою, якщо буде встановлено, що міжнародним договором України передбачена можливість такого співробітництва іноземної держави з Україною;
- територіальний принцип - вирішує поширену проблему порушення щонайменше двох проваджень у неспроможності відносно одного і того ж боржника на території різних держав;
- принцип «національності» юридичної особи;
- принцип місця здійснення діяльності.
Проте, вважаємо, що даний перелік не вичерпним у сили розвитку та виникнення нових видів транскордонних правовідносин. Більше того, не можна виділяти дію таки принципів окремо один від одного, така думка пояснюється складною процедурою діяльності як суб’єктів господарювання, так і національним регулюванням, що встановлює кожна держава окремо.
Світова практика схильна спиратися на принципи універсальності – єдине провадження; та територіальності – паралельне провадження [5, с. 103-104]. Недоліками першого є те, що таке веде до збільшення витрат, пов'язаних із задоволенням вимог іноземних кредиторів. Також іноземний суд призначає керуючого, якому делегуються повноваження власника на майно боржника та який ставить питання про виведення всіх активів боржника з території інших держав під юрисдикцію суду, який відкрив провадження. У такій ситуації необхідно враховувати інтереси кредиторів, які здійснюють свою діяльність під юрисдикцією держав, на території яких перебуває майно боржника. Теоретично всі кредитори рівні (принцип рівності кредиторів), але на практиці можливість задоволення вимог кредиторів-нерезидентів за принципом lex forum concursus (країна, в якій відкривається провадження) видається менш вірогідною [10, c. 93].
Щодо принципу територіальності, то його основною ознакою є відсутність міжнародної угоди, а його суть полягає у проведенні одночасних паралельних проваджень в різних державах у відповідності з національними законами [10, c. 94].
З огляду на різні принципи регулювання неплатоспроможності та банкрутства слід пам’ятати про досягнення стандартів, що вимагають самі суб’єкти господарювання [5, с. 161-162]:
- законодавство про банкрутство повинно надавати кожному підприємцю відкриті та зрозумілі правові способи розв'язання проблем заборгованості;
- законодавство повинно виключати будь-які форми втручання держави у процедури банкрутства;
- рівне та недискримінаційне відношення повинно бути забезпечено усім підприємцям, які беруть участь у процедурах банкрутства як в якості боржника, так і кредитора.
Підсумовуючи, зазначимо що національне законодавства в умовах інтеграції із Європейським Союзом новелізується у контексті забезпечення гарантій для ефективного іноземного інвестування. Такі принципи як: взаємності, територіальності, «національності» юридичної особи, місця здійснення діяльності не втратили можливість регулювання транскордонного банкрутства. Також вони складають національну систему, що характеризує забезпечення прав та свобод господарюючих суб’єктів. Розвиток національних принципів із врахуванням думки суб’єктів комерційних відносин є запорукою розвитку як держави, так і бізнесу. Водночас, більшу частину розвитку взаємодії в іноземному провадженні потрібно приділяти принципу «універсальності» та вирішенні проблемних питань, що слідують його застосуванню. Також важливо пам’ятати про принцип «взаємності», так як той, хоч і є на даний час не завжди ефективним, проте містить у собі врегульований та ефективний порядок.
Література:
1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 № 2344-XII / Відомості Верховної Ради України, 1992. - № 31. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2343-12
2. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014: Угоду ратифіковано із заявою Законом № 1678-VII від 16.09.2014 / Відомості Верховної Ради, 2014. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011
3. Про транскордонну неспроможність: Типовий закон ЮНСІТРАЛ від 30.05.1997 / Відомості Верховної Ради України, 1997. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_877
4. Козирєва В.П. Проблеми правового регулювання транскордонної неспроможності / В.П. Козирєва, А.П. Гаврилішин // Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. - 2013. - № 1. - С. 122-125.
5. Тимченко Л.М., Нагірна Я.В. Юридичне забезпечення процедури банкрутства у країнах Європейського Союзу / Л.М. Тимченко, Я.В. Нагірна // Теоретичні та практичні проблеми застосування норм цивільного, трудового та господарського правав сучасних умовах : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Дніпро, 23 листопада 2018 р.) : у 2 ч. – Ч. 1: Погляди теоретиків та практиків. - Дніпро: Вид. Біла К. О, 2018. - С. 161-162.
6. Бірюков О. Правові норми у сфері транскордонних банкрутств в міжнародних договорах / О. Бірюков // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. - 2012. - Вип. 38-39. - С. 103-104.
7. Поняття та специфіка транснаціонального банкрутства (транскордонною неспроможності) / Транснаціональне банкрутство (міжнародне конкурсне право) // Міжнародне приватне право // Studme.com.ua [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://studme.com.ua/173105247763/pravo/transnatsionalnoe_bankrotstvo_
mezhdunarodnoe_konkursnoe_pravo.htm
8. Вербіцька М. Транскордонне банкрутство за законодавством України [Текст] / Мар’яна Вербіцька // Актуальні проблеми правознавства. - 2016. - Вип. 3. - С. 46-49.
9. Суміна О.С. Аналіз сучасного стану розвитку регулювання транскордонного банкрутства у національному законодавстві / О.С. Суміна // Юридичний науковий електронний ресурс. – 2018. - № 3. – С. 240-243.
10. Колодійчук Н.Р. Правові особливості транскордонного банкрутства / Н.Р. Колодійчук // Сучасний вимір держави і права: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Львів, 18-19 травня 2018 р. – Львів: Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2018. – Ч. 1. – С. 91-96.
11. Ніколаєв І. Транскордонне банкрутство: запровадження вукраїнському законодавстві механізмів реалізації процедур банкрутства зіноземним елементом / І. Ніколаєв // Українське комерційне право. – 2013. –№ 13. – С. 27–34.
______________________________
Науковий керівник: Стахира Ганна Михайлівна, викладач кафедри міжнародного права, міжнародних відносин та дипломатії юридичного факультету, Тернопільського національного економічного університету
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
