Професійна злочинність у світі виникла ще у середньовіччі. Перша згадка про неї з’явилася в період царювання Людовика XIV. У Франції існувала, так звана, Асоціація Жебраків, члени якої жили за рахунок вчинених злочинів. Асоціація перебувала в Парижі, маючи відділення в провінції, а також у багатьох інших містах. На той час вона вже мала ієрархічну організацію. Але зазначимо, що професійна протиправна діяльність тісно пов’язана з засобами виробництва, але все ж таки, на нашу думку, первинним було удосконалення способів і засобів накопичення матеріальних благ, а потім удосконалювались способи незаконного вилучення особами, які вели професійну протиправну діяльність.
Носіями кримінальної субкультури були і будуть громадяни, які ведуть антисуспільний спосіб життя, дотримуються кримінальних традицій та правил, породжують бажання користуватись чужим майном, цінностями і при цьому не бути викритими правоохоронними органами. Все це спонукало і спонукає злочинців йти на ризик та вчиняти злочини, використовуючи при цьому кримінальні навички, не повторюючи попередніх помилок, з метою уникнення заходів кримінально-правового характеру, набуваючи професійних антисуспільних знань.
Професійну злочинну діяльність пов’язують з поняття «професія», тобто рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань і навичок і є для будь–кого джерелом існування [1, с. 332], а професія, професіонал є запозиченим з латинської мови - profesio (вияв; офіційне оголошення, заява; офіційно зазначене заняття, професія» пов’язане з дієсловом profiteer «відкрито заявляю, оголошую; називаю своєю спеціальністю) [2, с.612]. Тобто професія передбачає заняття роботою (професією) особи, яка володіє комплексом спеціальних теоретичних знань і практичних навичок тощо [1, с.332].
Багато професій поділяються на спеціальності, тим самим робота є більш творчою і змістовною, що призводить до поступової ліквідації відмінностей між психічною і фізичною працею і на перше місце виходить поняття « спеціаліст» [1, с.332]. Слід зауважити, що спеціальність (лат. cлово specialis) – особливий призначений для якоїсь мети, що відноситься до суспільно–корисної області знань, навчання і професій. [2, с.332], а професіонал – це кваліфікований фахівець, майстер своєї справи [3, с.772].
Таке визначення терміну «професіонал» стосується, як правило, праці, яка поділяється на: суспільно корисну працю - трудова діяльність окремих індивідів, трудових колективів, сукупного працівника, спрямована на створення необхідних і корисних благ для задоволення потреб суспільства та сукупність економічних відносин,
Функції суспільної праці можна поділити на:
- праця як засіб життя, як спосіб і міра задоволення потреб людини;
- праця як основа існування суспільства, джерело багатства, фактор суспільного процесу;
- праця як чинник розвитку самої людини, як сфера формування особистості.
Праця є джерелом існування і це заробітна плата, тобто це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства [4].
Суспільно-некорисна праця має незаконні здобуті статки, тобто предикатний злочин (будь-який злочин, у результаті якого виникли доходи, що можуть стати предметом злочину, зазначеного в статті 9 Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів), що означає будь-який злочин, у результаті якого виникли доходи, що можуть стати предметом злочину, зазначеного в статті 6 Конвенції.
Кожна сторона вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для уповноваження судів або інших компетентних органів видавати розпорядження про надання банківських, фінансових або комерційних відомостей або про їх арешт з метою здійснення заходів, зазначених у статтях 3, 4 та 5 Конвенції. У ст. 9 Конвенції вказано, що кожна сторона вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочинними відповідно до її внутрішнього законодавства у випадку умисного вчинення:
a) перетворення або передачі майна, з усвідомленням того, що таке майно є доходом злочинної діяльності;
б) приховування або маскування справжнього характеру майна або власності;
в) набуття майна, або його використання у протиправних інтересах;
г) участі у вчиненні, об'єднання або змови з метою вчинення, замаху на вчинення, пособництва, будь-якого із злочинів [5].
Висновки: Таким чином, професійна як і організована злочинність потребує ретельного юридичного вивчення та аналізу, з метою успішного попередження, запобігання та викриття осіб, які готують та вчиняють суспільно небезпечні злочини.
Література:
1. Новий тлумачний словник української мови: У 3-х томах. К.: Вид. «Аконіт», 2001. Т.1, с.559.
2. Етимологічний словник української мови: у 7 т. [ред. кол: О.С. Мельничук (голов. ред.) та ін.]. К.: Наук. думка, 1983. Т.4. С.512.
3. Словник іншомовних слів: 23 тис. слів та термінологічних словосполучень / [уклад. Л.О. Пустовіт та ін.]. К.: Довіра 2000. С. 772.
4. Про оплату праці: Закон України. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 17, ст.121.
5. Конвенція про арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, м. Страсбург, 8 листопада 1990 року / Статус Конвенції див. Конвенцію ратифіковано із заявами і застереженнями Законом №738/97-ВР від 17.12.97 ). Дата підписання: 29 травня 1997 р.
6. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341 // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25. Ст. 131.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
