Два терміни «позов» і «позовна заява» є невід’ємною складовою частиною всіх цивільних правовідносин, які виникають між учасниками цивільного процесу. Не можна уявити сучасне цивільне процесуальне законодавство без, на перший погляд аналогічних за юридичним змістом, але різних за своєю суттю понять.
Для вчинення будь-якої процесуальної дії, необхідно мати право на вчинення такої процесуальної дії. У разі виникнення необхідності захистити свої порушені, невизнанні або оспорювані права, свободи чи інтереси основоположним є можливість мати право на звернення за таким захистом до суду. Із логічного процесуального ланцюга, випливає те, що початком виникнення процесуальних правовідносин між державою та фізичною особою або юридичною особою, є подання позову. Тобто першоджерело виникнення цивільних процесуальних правовідносин – є подання позову до суду. Надати право на звернення до суду означає надати право на позов.
Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, право позов означає єдність повноважень матеріального та процесуального характеру, що включає в себе право на пред’явлення позову та право на задоволення позову.
Категорію «цивільний позов» розглядала Я.О. Клименко в дисертаційному дослідженні «Цивільний позов як одна із форм забезпечення слідчим відшкодування шкоди, завданої злочином»,1 яке присвячене аналізу та тлумаченню ролі “позовної заяви” через призму кримінально-процесуального права.
Основними елементами позову є предмет, підстава та зміст. У свою чергу, позов – це виклад всіх обставин справи стосовно порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів та вимоги для поновлення цих прав, свобод та інтересів. Однак, виклад обставин справи можна зробити лише через призму відповідної процесуальної форми позову. Зміст позову має бути чітко сформульований для ясного розуміння його сторонами та судом. Форма позову це і є позовна заява. Термін “позовна заява” не окремий суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин, а складова частина “позову”. Як зазначив Олександр Братель у своїй науковій роботі “Категорії “Позов” і “Позовна заява” як складові цивільних процесуальних юридичних фактів”, у свою чергу «позовна заява» як цивільно- процесуальне явище розглядається переважно не на науковому, а практичному рівні та представлено у вигляді різноманітних посібників, рекомендацій, порад із написання позовних заяв, підкріплених зразками вказаних заяв. Фактично склалася ситуація, за якої категорія «позов» характеризується більш науковим наповненням, а категорія «позовна заява» - практичним, що фактично узгоджується з положеннями ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України. 2
Самостійність понять “позов” та “позовна заява” виокремлює стаття 128 Цивільного процесуального кодексу України, де зазначено що після одержання копій ухвали про відкриття провадження в справі й позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення.
Виходячи з положень цієї норми, позивач має право на подання заперечення проти позову, а не проти позовної заяви, тому що позов – це зміст процесуальних правовідносин, що ґрунтуються на певних життєвих обставинах, а позовна заява – це процесуальний документ, тобто форма, через яку надається право сформулювати зміст позову.
Відповідно до вищезазначених фактів споріднення та відмінностей між поняттями Позов» і «позовна заява», можна зробити висновок, що процесуальне явище «позовна заява» розглядається крізь призму поняття «позов».
Література:
1. Цивільне право України: навчальний посібник / кол. авторів; за ред. Г.Б. Яновицької, В.О. Кучера. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011. – 468 с.
2. Цивільний процес [Текст] : навч. посіб. / за ред. Ю. В. Білоусова. - К. : Прецедент, 2006.
3. Цивільний процес України. Академічний курс [Текст] : підручник / за ред. С. Я. Фурси. - К. : КНТ, 2009. - (Процесуальні науки).- К. : Центр навч. л-ри, 2005.
4. http://virtuni.education.zp.ua/info_cpu/sites/default/files/diss_Vorobiyova1.pdf
5. http://www.pravoznavec.com.ua/period/article/50324/%CE
___________________________
Науковий керівник: Солончук Ірина Вікторівна, старший викладач, Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського
|