Під адміністративною відповідальністю слід розуміти накладення на правопорушників загальнообов'язкових правил, які діють у державному управлінні, адміністративних стягнень, що зумовлюють для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру. Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом з тим адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками.
Основним нормативно-правовим актом, який передбачає адміністративну відповідальність неповнолітніх, є Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Слід зауважити, що КУпАП не дає визначення «неповнолітньої особи», однак воно зазначено у Сімейному кодексі України. Так, відповідно до ст. 6, неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років [2].
Згідно з ст. 12 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку [1]. Тобто законодавець встановив вік настання адміністративної відповідальності – 16 років. Однак, у ст. 13 КУпАП регламентовано відповідальність неповнолітніх у віці від 16-ти до 18-ти років. Водночас, у ст. 184 КУпАП йдеться про вчинення правопорушення неповнолітніми у віці від 14-ти до 16-ти років, які ще нібито не є суб’єктами адміністративної відповідальності, але у цьому разі все ж таки може настати адміністративна відповідальність у виді накладення штрафу на законних представників неповнолітніх. Це за своїм змістом не є адміністративною відповідальністю неповнолітніх, а є відповідальністю законних представників за дії неповнолітніх. Таким чином. Таке притягнення батьків неповнолітніх справляє непрямий виховний вплив на неповнолітніх та вказує батькам на прогалину у вихованні, за допомогою чого здійснюється профілактика вчинення правопорушень, у тому числі повторних [3, с. 57].
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративні проступки, можуть бути застосовані захо¬ди, передбачені ст. 24¹ КУпАП, а саме:
— зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим;
— попередження;
— догана або сувора догана;
— передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання [1].
Найменш суворим заходом є зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим. Цей захід орган адміністративної юрисдикції застосовує тоді, коли вій дійшов висновку, що неповнолітній визнав неправомірність своєї поведінки, суспільну шкоду скоєного діяння і покаявся в ньому.
Попередження — суворіший захід виховного впливу, що полягає в усному оголошенні органом адміністративної юрисдикції офіційного від імені держави осудження неповнолітнього правопорушника і його поведінки, яка виявилась у скоєнні адміністративного проступку.
Догана або сувора догана є заходами, які застосовуються до неповнолітніх правопорушників у разі систематичного невиконання ними встановлених правил поведінки і скоєння правопорушень, що свідчать про формування антисуспільної установки.
Передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, складається з накладення на вказаних осіб органом адміністративної юрисдикції зобов'язання з посилення виховного впливу на неповнолітнього правопорушника: здійснення культурно-виховних заходів; роз'яснювальної роботи; систематичного контролю поведінки неповнолітнього та ін. Під особами, що замінюють батьків, розуміються усиновителі, опікуни і піклувальники.
Передання неповнолітнього правопорушника під нагляд педагогічному або трудовому колективу означає накладення органом адміністративної юрисдикції на відповідний колектив з його (колективу) згоди зобов'язання здійснювати на неповнолітнього виховний вплив і контролювати його поведінку. По суті, це довіра педагогічному або трудовому колективу неповнолітнього, якого вони знають за спільною роботою або навчанням і за поведінку якого беруть на себе зобов'язання. Таким колективом може бути, наприклад, педагогічний колектив школи, де навчається неповнолітній, або трудовий колектив підприємства, де він працює. При цьому орган адміністративної юрисдикції, який розглядає справу про правопорушення неповнолітнь¬ого, повинен бути впевнений у можливостях позитивного впливу такого колективу на неповнолітнього правопорушника, що передається під нагляд колективу [5, с. 302-303].
Слід також зауважити, що скоєння адміністративного прос¬тупку неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує відповідальність (ст. 34 КУпАП). Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають стійкої психіки, достатнього життєвого досвіду, не завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються виливу інших осіб, особливо старших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами правопорушень; враховується також, що неповнолітні легко піддаються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення.
Варто зазначити, що КУпАП містить норми, які обмежують коло адміністративних стягнень і закріплюють додаткові гарантії щодо неповнолітніх осіб у разі їх притягнення до адміністративної відповідальності:
– не може застосовуватись адміністративний арешт до осіб, які не досягли вісімнадцяти років (ст. 32);
– існують обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення в разі вчинення правопорушення неповнолітнім (п. 4 ч. 1 ст. 34);
– у разі заподіяння шкоди неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов’язати своєю працею усунути її (ч. 2 ст. 40) [1].
Аналіз чинного законодавства щодо адміністративної відповідальності неповнолітніх також дає можливість стверджувати про наявність цілого ряду прогалин, які в сучасних умовах створюють суттєві перешкоди в боротьбі з девіантною поведінкою неповнолітніх. Серед них варто зазначити, по-перше, КУпАП не закріплює цілого ряду суттєвих термінів та дефініцій. Так, наприклад, Кодекс не дає визначення адміністративної відповідальності (хоча Розділ ІІ має назву «Адміністративні правопорушення та адміністративна відповідальність»); не закріплює широко вживані поняття «неповнолітній» та «дитина»; встановлює систему заходів впливу на неповнолітніх (ст. 24-1 КУпАП), але не дає поняття цих заходів адміністративного примусу, що створює складності у визначенні їх правової природи, тощо.
По-друге, законодавство не вказує цілей застосування заходів впливу на неповнолітніх, тому їх виховну мету можна зрозуміти лише аналізуючи зміст цих заходів. Крім того, відсутня вказівка на підстави адміністративної відповідальності неповнолітніх загалом та підстави застосування кожного конкретного заходу впливу зокрема [4, с. 127].
На основі вищевикладеного доходимо висновку, що чинним законодавством України регламентовано адміністративну відповідальність неповнолітніх, однак не без прогалин. Кодекс України про адміністративні правопорушення було прийнято у 07.12.1984 році, тому очевидні проблеми у взаємозв’язку із сучасністю. Необхідна більш конкретизована регламентація даного питання з боку законодавця.
Література:
1. Кодекс України про адміністративні правопорушення – Кодекс України; Закон., - від 07.12.1984 - № 8073-X.
2. Сімейний кодекс України – Кодекс України; Кодекс, Закон – від 10.01.2002 - № 2947-III.
3. Кукшинова О. О. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх. / О. О. Кукшинова // Митна справа – 2015р., - №5(101) – с. 55-63.
4. Ткаля О. Проблеми та перспективи адміністративного впливу, що застосовується до неповнолітніх / О. Ткаля // Адміністративне право і процес – 2017р., – №8 – с. 125-129.
5. Адміністративне право України. Повний курс : підручник / Галунько В., Діхтієвський П., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, – 2018р., – с. 446
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
