В умовах децентралізації державної влади та створення нових суб’єктів місцевого самоврядування – об’єднаних територіальних громад питання делегування повноважень в оформленні спадкових прав на місцевому рівні стали особливо актуальними.
Згідно ст. 1 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування [1]. З прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо деяких питань спадкування» норму ст. 37 вищезазначеного закону було доповнено новими повноваженнями відповідно до яких посадові особи органів місцевого самоврядування мають право видавати свідоцтво про право на спадщину (ч. 6 ст. 37) та свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя (ч. 7 ст. 37) [2]. Позитивний ефект зазначеного нормативного акту полягає в тому, що спрощується та здешевлюється для жителів сільської місцевості процедура оформлення спадщини та реєстрації прав спадкоємців на успадковане ними нерухоме майно. Однак при ґрунтовному аналізі вказаного закону в цілому виникають серйозні сумніви щодо можливості реалізації позитивних нововведень даного нормативного акту на практиці. Так, на виконання вимог ст. 37 Закону України «Про нотаріат» Міністерством юстиції України було прийнято Наказ «Про затвердження Порядку проходження уповноваженими посадовими особами органу місцевого самоврядування стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса з питань оформлення спадкових прав» [3]. Відповідно до п. 3 цього Порядку до стажування допускаються дієздатні особи, які мають вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше трьох років [3]. Слід зазначити, що в сільській місцевості не всі посадові особи, що працюють в системі місцевого самоврядування мають вищу юридичну освіту, а тим більше стаж роботи в галузі права. Крім цього поза увагою залишилася й фінансова сторона проходження стажування посадовими особами місцевого самоврядування. В п. 4 цього Порядку говориться лише про обов’язок органу місцевого самоврядування зберігати місце роботи (посаду) і проводити виплати особі, що направлена на стажування згідно чинного законодавства [3]. Але не зрозуміло за які кошти: державного, місцевого чи власного бюджету особа буде оплачувати стажування у державного чи приватного нотаріуса. Як наслідок в місцевих радах повноваження щодо оформлення спадкових прав взагалі не реалізуються. Тож говорити про наближення нотаріальних послуг на місцевому рівні до громади поки що зарано.
До Верховної Ради України було подано законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення передумов для захисту економічних та спадкових прав громадян в сільській місцевості» № 9140. Ним пропонується розширити коло осіб, діяльність яких буде спрямована на надання адресних послуг сільському населенню, зокрема у сфері нотаріату. Так, проектом запроваджується поняття «уповноваженої особи органу юстиції», встановлюються необхідні вимоги для кваліфікованого здійснення наданих їй повноважень щодо вчинення нотаріальних та реєстраційних дій.
Пропонується доповнити Закон України «Про нотаріат» статтею 61уповноважена особа органу юстиції – це посадова особа головного управління юстиції, яка має вищу юридичну освіту, але не нижче першого рівня (бакалавр), стаж роботи на посадах безпосередньо пов’язаних з державним регулюванням, контролем або організацією нотаріату, державної реєстрації або консультантом державної нотаріальної контори не менш, як два роки, пройшла стажування в органах нотаріату та державної реєстрації не менше трьох місяців [4]. Як бачимо вимоги до «уповноваженої особи органів юстиції», є набагато нижчими за вимоги, які покладаються на нотаріусів та посадових осіб місцевого самоврядування. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю [4]. Такі ж вимоги як до помічника нотаріуса встановлюється для посадових осіб місцевого самоврядування. Крім того останні мають пройти стажування в державній нотаріальній конторі або приватного нотаріуса. Для уповноваженої особи органу юстиції встановлюється значно зменшений стаж нотаріальної практики, вона звільняється від здачі кваліфікаційного іспиту, що на наше переконання може негативно позначитися на якості нотаріальних послуг, які надаватимуться уповноваженою особою органів юстиції, а саме: посвідчення договорів дарування, купівлі-продажу, міни, довіреності, видача свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, здійснення в окремих випадках державної реєстрації народження фізичної особи та її походження, смерті у сільській місцевості [4]. Як бачимо коло повноважень уповноважених осіб органу юстиції тотожні повноваженням нотаріусів, а також тим функціям, що покладені Законом України «Про нотаріат» на посадових осіб органу місцевого самоврядування. Відтак, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» покладаються повноваження щодо державної реєстрації народження фізичної особи та її походження, шлюбу, смерті на виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад [5]. Щоб уникнути дублювання повноважень в сфері нотаріату, зокрема і в оформленні спадкових прав на місцях, доцільно запровадити уповноважених осіб органу юстиції лише на рівні об’єднаної територіальної громади. Введення уповноважених осіб мінюсту на рівні об’єднаної територіальної громади доречно за умови відсутності на її території державної нотаріальної контори. Хоча законопроект пропонує запроваджувати уповноважену особу міністерства юстиції при відсутності як державного так і приватного нотаріуса. Що, на нашу думку, не правильним, бо в громадян має бути вибір: піти до державного чи приватного нотаріуса, в нашому випадку до уповноваженої особи міністерства юстиції. В разі запровадження на рівні об’єднаної територіальної громади уповноважених осіб мінюсту постає ще одне питання: де такі особи мають виконувати свої повноваження. Бо за ст. 41 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії мають вчинятися в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. На наше переконання це має бути постійне робоче місце з необхідним технічним устаткуванням куди в будь-який час можуть звернутися громадяни для реалізації своїх законних прав, а не виїзні пункти в яких буде не нормований робочий день.
Доцільність запровадження уповноваженої особи органу юстиції на рівні об’єднаної територіальної громади пояснюється ще й тим, що згідно ст. 4 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» об’єднання можливе і навколо міста районного значення [6]. Межі такої об’єднаної територіальної громади, за цією ж статтею, визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об’єдналися [6]. У прийнятому Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» говориться про можливість приєднання територіальних громад до міст обласного значення [7]. Як наслідок чинне законодавство наразі не визначає чи будуть повноваження державних нотаріусів після об’єднання поширюватися в межах цілого району, міста обласного значення чи лише на територію об’єднаної громади, що утворилися за межами таких міст.
Отже, при запроваджені уповноваженої особи міністерства юстиції на рівні об’єднаних територіальних громадах та з метою зниження корупційних ризиків на місцях, для цих осіб варто звузити коло повноважень, зокрема виключити повноваження щодо посвідчення договорів купівлі-продажу, міни, які пропонуються законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення передумов для захисту економічних та спадкових прав громадян в сільській місцевості». Щоб нотаріальні послуги, які будуть надаватися уповноваженими особами органу юстиції були якісними та професійними варто підвищити кваліфікаційні вимоги до цих осіб: збільшити термін стажування в органах нотаріату, закріпити норму за якою стажування, матеріально-технічне забезпечення, оплата праці та доступ до Єдиних державних реєстрів таких осіб мають забезпечуватися за рахунок державного бюджету. В Законі України «Про нотаріат» закріпити норму про юридичну відповідальність уповноважених осіб та їх підконтрольність органу юстиції.
Література:
1. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року №3425- ХІІ // Відомості Верховної ради України. – 1993 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо деяких питань спадкування: Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1709-VII // Відомості Верховної ради України. – 2014 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1709-18
3. Про затвердження Порядку проходження уповноваженими посадовими особами органу місцевого самоврядування стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса з питань оформлення спадкових прав: Наказ Міністерства юстиції України від 25 травня 2015 року № 779/5. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0602-15
4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення передумов для захисту економічних та спадкових прав громадян в сільській місцевості: Проект Закону України від 1 жовтня 2018 року, А. Іванчук URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64707
5. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 1 липня 2010 року № 2398-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17
6. Про добровільне об’єднання територіальних громад: Закон України від 05 лютого 2015 року № 157-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2015 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/card/157-19
7. Про внесення змін до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад" щодо добровільного приєднання територіальних громад сіл, селищ до територіальних громад міст республіканського Автономної Республіки Крим, обласного значення»: Закон України від 03 квітня 2018 року № 2379-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2018 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2379-19
_______________________________
Науковий керівник: Кафарський Володимир Іванович, доктор юридичних наук, професор, Львівський державний університет внутрішніх справ
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
