Історія приватизації в Україні пов’язана із значними порушеннями її проведення, та суперечливим сприйняттям її результатів громадськістю. Верховна Рада України 31 жовтня 1991 року затвердила Концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду [3], для її реалізації було прийнято ряд Законів України, серед яких провідним був Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств» [5].
Особливі складнощі з початку історії вітчизняної приватизації існували у сфері великої приватизації. В.В. Прядко та А.А. Отченаш наголошують, що набагато складніше від малої приватизації проходила у 1992-1995 роки приватизація підприємств, вартість основних фондів яких перевищувала 1,5 млн грн. Обрана модель великої приватизації передбачала масове перетворення державних підприємств на відкриті акціонерні товариства. На новоствореному фондовому ринку країни з’явилися десятки тисяч відкритих акціонерних товариств, більшість з яких були створені на базі державних підприємств у галузях автотранспорту, сільськогосподарських і будівельних підприємств, які не мали ані ринкових перспектив, ані інвестиційної привабливості. У цей період також з’явився перелік підприємств, що були заборонені до приватизації [8].
У 2018 році було прийнято Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна», який передбачив для підвищення рівня прозорості великої приватизації залучення до цього процесу міжнародних радників [4]. Проте, замість полегшення процесу приватизації великих підприємств, процес обрання радників став предметом судових спорів, що створило передумови для відкладення приватизації великих підприємств.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року No 358-р приватизації в 2018 році підлягали 23 об’єкти великої приватизації, а відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 року No 36-р «Про затвердження переліку об’єктів великої приватизації державної власності», у 2019 році - 21 об’єкт. Підготовку до приватизації цих об’єктів здійснює апарат ФДМУ. Водночас ряд таких проблем як не передача у встановлений строк об’єктів приватизації уповноваженими органами управління та блокування судовими рішеннями процесу великої приватизації перешкоджали проведенню великої приватизації у 2018 та 2019 роках [1]. Керівництво ФДМУ визначило у 2019 році необхідність зосередження на активізації продажу об’єктів великої приватизації, яка була заблокована рішеннями судів у 2018 році. Проте у I кварталі 2019 року продаж об’єктів великої приватизації не проводився, договори купівлі продажу не укладалися [1].
Таким чином, останні роки були пов’язані із проблемами проведення великої приватизації в Україні. У результаті ФДМУ щороку звітував про недовиконання плану приватизації. У результаті проведення останнього аналізу щорічного звіту Фонду державного майна України за 2018 рік у частині, що впливає на виконання державного бюджету, Рахункова палата виявила погіршення результатів приватизації у порівнянні із 2017 року стану забезпечення надходжень до Державного бюджету України. Було виявлено причину такої ситуації: зменшення у 2018 році надходжень від приватизації державного майна у більш як 12 разів (268,7 млн гривень). Було виявлено, що приватизація великих об’єктів не відбулася взагалі [7]. Сферу великої приватизації державного та комунального майна на сьогодні очікують новий виток пожвавлення. Так, Президент України Володимир Зеленський 2 вересня 2019 наголосив на необхідності початку великої приватизації у 2020 році [2].
Сам термін «велика приватизація» почав використовуватись у Законі України «Про приватизацію державного і комунального майна», проте не отримав свого нормативного визначення. Вперше законодавче визначення приватизації було наведено в Законі України «Про приватизацію державного майна» [4]. Відповідно до ст. 1 цього Закону в його першій редакції під приватизацією розумілось відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб [5]. З плином часу це поняття майже не змінилось. Так, у п. 22 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18 січня 2018 року, приватизація державного або комунального майна визначається як платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями [4]. Ключовим терміном у цьому визначенні є «відчуження».
У теорії права та чинному законодавстві, наголошує Сліпченко С. О. , слово «відчуження» може вживатися у трьох самостійних значеннях: як певний стан присвоєності (відчуженості) благ, як підстава виникнення стану відчуженості, як процес відчуження [11, c. 165]. Розглядаючи процес відчуження державного майна, І. А. Селіванова наголошує на тому, що порядок відчуження ФДМУ значно відрізняється від порядку, коли таке відчуження здійснюється господарюючими суб’єктами, яким майно передано власником на різних правових режимах [10].
Вітчизняне законодавство пов’язувало вид приватизації із особливостями об’єктів приватизації. Так, у першій редакції Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» об’єктами малої приватизації були цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, структурні підрозділи цих підприємств об'єкти незавершеного будівництва, балансова вартість яких не перевищує півтора мільйона карбованців. Остання редакція цього закону визначала об’єктами малої приватизації єдині майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за такий період не перевищує 70 мільйонів гривень та/або вартості майна яких недостатньо для формування статутного капіталу акціонерного товариства, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані [6]. Усі об’єкти приватизації, що перевищували зазначені критерії було віднесені до великих об’єктів приватизації, процес приватизації яких на практиці називався «великою приватизацією». Поділ підприємств на великі, середні, малі та дрібні був започаткований ще у Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду [3]
Чинний Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18 січня 2018 року у ст. 5 «Класифікація об’єктів приватизації» зазначає, що з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об’єкти приватизації поділяються на об’єкти малої приватизації та об’єкти великої приватизації. Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» до об’єктів великої приватизації належать об’єкти державної або комунальної власності (єдині майнові комплекси державних підприємств та пакети акцій (часток) суб’єктів господарювання, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі), вартість активів яких згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 мільйонів гривень [4].
Таким чином, цим законом позначено два види приватизації – мала і велика. Обидва ці види, відрізняються переліком пропонованого майна, процедурою, майданчиками, на яких буде реалізовуватися приватизація, але найголовніше – вони відрізняються значенням підприємств, внесених в той чи інший список. Так, Редька Р., зазначає, що список об’єктів великої приватизації затверджується розпорядженням Кабінету міністрів України, а процес продажу об'єктів з цього списку складний, включає в себе не тільки сам продаж, але і передпродажну підготовку із залученням радників [9].
Зазначене свідчить про відсутність нормативного визначення поняття «велика приватизація» та одностайності науковців щодо його змісту.
На наш погляд, поняття «велика приватизація» можна визначити як сукупність суспільних відносин, що існують у процесі взаємодії суб’єктів приватизації при застосуванні заходів організаційного, технічного, інформаційного, правового характеру, пов’язаних із підготовкою, проведенням та оформленням результатів продажу об’єктів державної або комунальної власності суб’єктів господарювання, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій належать державі, вартість активів яких згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 мільйонів гривень, у результаті якого право власності переходить від держави чи територіальної громади до громадян та юридичних осіб. Для конкретизації суспільних відносин у сфері публічного управління у сфері приватизації, ми пропонуємо доповнити статтю 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» поняттям «великої приватизації».
Література:
1. Аналітична довідка про роботу Фонду державного майна Україні та хід приватизації державного майна у 1 кварталі 2019 року. URL: http://www.spfu.gov.ua/userfiles/pdf/i-kvartal-2019_13845.pdf
2. Велика і мала приватизація: президент анонсував важливі кроки до продажу держмайна. URL: http://scpp.rada.gov.ua/news/main_news/73294.html
3. Про Концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду : Постанова Верховної Ради України від 31 жовтня 1991 року N 1767-XII Відомості Верховної Ради України від 31.12.1991 — 1991 р., № 53, стаття 795
4. Про приватизацію державного і комунального майна: Закон України від 18 січня 2018 року № 2269–VIII. Відомості Верховної Ради України від 23.03.2018. 2018 р. № 12. стор. 5. стаття 68
5. Про приватизацію державного майна: Закон України від 4 березня 1992 року № 2163-XII Відомості Верховної Ради України від 16.06.1992 — 1992 р., № 24, стаття 348
6. Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) : Закон України від 6 березня 1992 року № 2171-XII Відомості Верховної Ради України від 16.06.1992 — 1992 р., № 24, стаття 350
7. Про розгляд Звіту про результати аналізу щорічного звіту Фонду державного майна України за 2018 рік у частині, що впливає на виконання державного бюджету: Рішення Рахункової палати від 06.06.2019 року №13-4. URL: https://rp.gov.ua/upload-files/Activity/Collegium/2019/13-4_2019/R_RP_13-4_2019.pdf
8. Прядко В.В. та Отченаш А.А. Приватизація, або все починалося з нуля. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://robotodavets.in.ua/2016/09/19/pryvatyzatsiya-abo-vse-pochynalosya-z-nulya.html
9. Редька Р. Як мала приватизація залучить інвестиції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://biz.nv.ua/ukr/experts/jak-mala-privatizatsija-zaluchit-investitsiji-2484790.html
10. Селіванова І. Приватизація і відчуження державного майна: співвідношення понять [Електронний ресурс] / Ірина Селіванова // Право України. – 2009. – № 6. – Режим доступу : http://www.ilf-ua.com/ua/ publications/articles/pryvatyzaciya_ta_vidchuzhennya_derzhmajna/
11. Сліпченко С. О. Проблеми визначення поняття "відчуження" у цивільному праві / С. О. Сліпченко // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. - 2014. - Вип. 36. - С. 164-178. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apvchzu_2014_36_18
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
