Одним із стратегічних курсів України є вступ до Європейського Союзу (далі – ЄС) [1]. Якщо казати про перспективи вступу України до ЄС, то перш за все вона повинна відповідати географічному критерію і політичному, що висуваються самим Союзом, як обов’язкові умови членства.
Якщо першому Україна відповідає, так як є європейською країною, то другому, що полягає у повазі і дотриманні цінностей Союзу, які закріплені у ст. 2 Договору про ЄС, не зовсім. Такими цінностями є: повага до людської гідності, свободи, демократії, рівності, недискримінація, терпимість, рівність чоловіків і жінок і т. д. Треба віддати належне українському законодавству, яке вважається одним з найкращих через відносно точну і детальну регламентацію понять, прав, обов’язків, повноважень і т. д. Але чи дійсно регламентовані положення виконуються? На жаль, не всі. Не однаковий перелік професій для чоловіків і жінок, складнощі працевлаштування молодих жінок з причин потенційно можливого декрету, не толерантне відношення до представників сексуальних меншин і т. д.
Невідповідність Європейським стандартам полягає і в рівні життя населення, рівні корупції, в невиконанні рішень Європейського суду з прав людини, що для європейських країн є неможливим. Можливо, Угода про асоціацію між Україною і ЄС (далі – Угода), що набула чинності у повному обсязі, пройшовши довгий шлях ратифікації, першого вересня 2017 року, стане поштовхом до якісних змін у державі, котрі є обов’язковими, у зв’язку з укладенням Угоди і буде впевненим і великим кроком до членства у союзі.
Відповідно до Угоди, Україна повинна адаптувати національне законодавство до права ЄС і забезпечувати виконання визначених напрямів дій.
Відповідно до Звіту про виконання угоди про асоціацію між Україною і ЄС у 2018 році: «за підсумками виконання завдань, запланованих на 2018 рік, Угода була виконана на 52%. Поступово виконуються завдання Угоди, які були не виконані в попередні роки. Як наслідок, сумарний результат виконання Угоди суттєво зростає» [2].
Тим не менш наявний великий відсоток і невиконаних завдань. Недостатня інституційна спроможність міністерств заважає виконувати завдання Угоди вчасно та в повному обсязі. Наявність значного спротиву окремих груп інтересів знижує ефективність проходження євроінтеграційних законопроектів в Парламенті. Також має місце безвідповідальне ставлення частини народних обранців до декларованих їхніми політичними силами намірів руху до ЄС [2].
Як приклад безвідповідального відношення можемо привести питання природоохоронного співробітництва України і ЄС. На виконання її приписів Кабінет Міністрів України затвердив План заходів з імплементації Угоди на 2014-2017 роки, де була закріплена велика кількість положень спрямованих на створення нормативно-правових актів з метою імплементації права ЄС саме у сфері довкілля. У 2017 році був затверджений новий неструктурований і досить погано сформульований План, а ми, як громадяни України, у свою чергу, не отримали ні обговорення, ні звітування щодо досягнених результатів за попередні роки.
Угода про асоціацію актуалізувала зобов'язання нашої держави і у нафтовій сфері, жодне з яких на даний момент не виконано [2]. Порушуються терміни виконання зобов'язань, не дотримуються процедури, відсутність аналізів, звітності, відповідальності. З цього вбачається неможливість виконання взятих на себе зобов'язань Україною у цій сфері у зв'язку з відсутністю належного моніторингу і спроможності Уряду до планування-виконання поставлених задач.
З вищевказаного можна зробити висновок, що наша держава, на жаль, ще зовсім не готова до вступу у Союз. Звичайно, багато зроблено, але, знову ж таки, в основному робота йде тільки на напрацювання нової і зміни старої нормативної бази, тоді як змін потребує «практика». Навіть маючи чіткий план дій у вигляді Угоди про асоціацію, що є прямим шляхом до членства, ми спромогаємось усвідомлено порушувати давно визнані основоположні права і регламентовані процедури. Ми намагаємось досягти фінішу, недотримуючись основних правил.
Література:
1. Конституція України.
2. Звіт про виконання угоди про асоціацію між Україною і ЄС у 2018 році.
3. Костюченко Я. Угода про асоціацію з ЄС у національному правопорядку України / Я. Костюченко. // Підприємництво, господарство і право. – 2019. – №6.
4. Гріненко О. Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом: теорія і практика застосування та імплементації у національному правопорядку України / О. Гріненко. // Право України. – 2019. – №7.
5. Орєхов С. Адаптація права України до права ЄС у сфері охорони довкілля в рамках Угоди про асоціацію / С. Орєхов. // Підприємництво, господарство і право. – 2019. – №2.
________________
Науковий керівник: Бойчук Д.С., кандидат юридичних наук, асистент кафедри права Європейського Союзу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
