Сьогодні можна спостерігати інтенсивний розвиток вітчизняного права, що знаходить прояв у врегулюванні суспільних відносин найважливіших складників суспільного життя. Можна з упевненістю вести мову про лібералізацію законодавства про працю в частині недискримінації окремих груп осіб, про посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства тощо.
19 січня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькування)» [1], яким, серед іншого, було встановлено адміністративну відповідальність за вчинення булінгу (цькування) учасника освітнього процесу. Однак, можна спостерігати численні проблеми на нормативному рівні, що негативно впливатимуть на ефективність застосування адміністративних норм про протидію булінгу (цькуванню).
Вирішуючи завдання щодо аналізу змісту статті 173-4 «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу» Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) [2] на предмет спірних положень, нагадаємо, що одразу виникає питання, що в назві законодавцем обмежено сферу дії норми статті «учасниками освітнього процесу». В свою чергу, як бути у випадку, коли протиправне діяння вчиняється в ході перебування особи в дитячому оздоровчому таборі, у дворі багатоквартирного будинку, на спортивній секції, в дитячому розважальному центрі, де жертва також може зазнавати систематичного або повторюваного цькування і образ? Оскільки діти, як приклад візьмемо 6-7 років, вже вміють пристосовуватися до незнайомих умов, зав’язувати знайомства з новими людьми і слідувати загальноприйнятим нормам поведінки, тобто це говорить про якраз про те, що навіть в такому віці діти можуть проявляти жорстокість над своїми однолітками. Тому и є очевидним те, що назва статті має бути розширена, оскільки поточна її редакції звужує коло суб’єктів відповідальності за протиправні дії.
Ще одним проблемним моментом є вік суб’єкта відповідальності за вчинення булінгу. Частиною 3 статті 173-4 КУпАП закріплено, що діяння, передбачене ч. 1 наведеної статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від 14 до 16 років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин [2]. В цьому питанні, щоб «прибрати всі незрозумілості», має бути системно переглянуте національне законодавство, яке дотичне до питань ювенальної юстиції.
Підсумовуючи, необхідно зазначити, що запровадження адміністративної відповідальності за вчинення булінгу (цькування) є важливим і своєчасним актом. Разом із тим, очевидна недосконалість прийнятих вітчизняних норм у сукупності із застарілою процедурою притягнення до адміністративної відповідальності в цілому, що створює істотні загрози для ефективної протидії цьому негативному явищу.
Література:
1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню): Закон України від 19 січня 2019 року № 2657-VIII / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2019. № 5. Ст. 33.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 7 грудня 1984 року № 2755-VI (останні зміни: 02.11.2019) / Верховна Рада УРСР. Відомості Верховної Ради УРСР. 1984. № 51. Ст. 1122.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
