Як стверджують науковці, політики, експерти, вітчизняне місцеве самоврядування не виконує насамперед своєї суспільної місії – децентралізації державного управління, організації життєдіяльності на місцевому рівні, формування демократичних основ суспільного розвитку, що ставить під сумнів правильність обраних основ його організації.
Питання законодавчого забезпечення децентралізації місцевого самоврядування в Україні висвітлювали в своїх працях такі науковці, як: Д. Скупченко, А. Ткачук, Н. Гончарук, М. Баймуратов, Т. Тарасенко, В. Лупацій, І. Клименко, В. Романова, В. Ухач та ін [6].
Метою наукової розвідки є аналіз викликів, які постали перед місцевим самоврядуванням в контексті реалізації положень Концепції і потребують ефективного і своєчасного розв’язання.
Детальніше зупинимося на правовій характеристиці Концепції та основних засадах реформування органів місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Згідно з Концепцією реформування органів місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, перед місцевим самоврядуванням постали виклики, які потребують ефективного та швидкого реагування: 1) тенденція до погіршення якості та доступності адміністративних, соціальних та інших послуг через ресурсну неспроможність переважної більшості органів місцевого самоврядування щодо здійснення власних і делегованих повноважень; 2) загрозлива зношеність теплових, каналізаційних, водопостачальних мереж і житлового фонду та небезпека техногенних катастроф в умовах обмеженості фінансових ресурсів місцевого самоврядування для інвестицій в інфраструктуру; 3) складна демографічна ситуація у більшості територіальних громад (старіння населення, знелюднення сільських територій та монофункціональних міст); 4) тенденції до розходження державної регіональної політики, місцевої політики у соціально-економічному розвитку з реальними інтересами територіальних громад через їх соціальну дезінтегрованність, нерозвиненість форм демократії участі, неспроможність жителів до солідарних дій, спрямованих на захист своїх прав і відстоювання інтересів у співпраці з органами місцевої влади та досягнення спільних цілей розвитку громади; 5) зниження кваліфікаційного рівня посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема через недостатню конкурентність органів місцевого самоврядування на ринку праці, зниження рівня престижності посад, що призводить до низької ефективності управлінських рішень; 6) корпоратизація органів місцевого самоврядування, закритість і непрозорість їх діяльності, корупція, що призводить до зниження ефективності використання ресурсів, погіршення інвестиційної привабливості територій, зростання соціальної напруженості; 7) тенденція до надмірної централізації повноважень та фінансово-матеріальних ресурсів; 8) відсторонення місцевого самоврядування від вирішення питань у сфері земельних відносин, посилення політичної та соціальної напруги серед сільського населення через порушення принципу повсюдності місцевого самоврядування [2]. Ці виклики посилюються проблемами правового, законодавчого, та інституційного характеру. Власне метою Концепції є визначення напрямів, механізмів та строків формування ефективного місцевого самоврядування та територіальної організації влади, спроможної максимально забезпечити передовсім надання якісних та доступних адміністративних, соціальних та інших послуг, становлення інститутів демократії участі, задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності на відповідній території, узгодження інтересів держави та територіальних громад [2].
У Концепції окреслені виклики передбачається розв’язати шляхом: 1) запровадження обґрунтованої територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, здатної забезпечити доступність та якість адміністративних та соціальних послуг, що надаються цими органами; 2) створення правових умов та державної підтримки добровільного об’єднання територіальних громад; 3) створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов для забезпечення здійснення органами місцевого самоврядування власних і делегованих повноважень; 4) розмежування повноважень у системі органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на місцях на різних рівнях адміністративно-територіального устрою за принципом субсидіарності; 5) розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на засадах децентралізації влади; 6) недопущення дублювання повноважень, функцій і завдань органів місцевого самоврядування різного рівня, а також органів виконавчої влади на місцях; 7) встановлення механізмів державного контролю за законністю рішень органів місцевого самоврядування та якістю надання населенню адміністративних та соціальних послуг; 8) максимального залучення населення до прийняття управлінських рішень, сприяння розвитку форм демократії участі на місцях; 9) встановлення механізмів координації діяльності місцевих органів виконавчої влади [2].
Слід наголосити, реалізація Концепції здійснюється двома етапами: перший - підготовчий (2013 - 2015 рр.); другий - етап впровадження (2015 - 2020 рр.). Кожен із етапів передбачає чітку систему взаємопов’язаних кроків [2; 3, с. 36].
Слід наголосити, що реалізація визначених положень Концепції сприятиме: 1) правовій, організаційній та матеріальній спроможності територіальних громад, органів місцевого самоврядування, провадженню їх діяльності з дотриманням принципів та положень Європейської хартії місцевого самоврядування; 2) доступності адміністративних, соціальних та інших послуг, підвищенню їх якості; 3) впровадженню механізму здійснення місцевими держадміністраціями та населенням контролю за наданням органами місцевого самоврядування, територіальними органами центральних органів виконавчої влади адміністративних, соціальних та інших послуг; 4) створенню сприятливих правових умов для максимально широкого залучення населення до прийняття управлінських рішень, а також розвитку форм демократії участі на місцях; 5) формуванню ефективної територіальної системи місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, здатної забезпечити сталий соціально-економічний розвиток відповідних адміністративно-територіальних одиниць; 7) створенню умов для забезпечення соціально-економічного розвитку територіальних громад, зокрема об’єднаних [1; 2].
Література:
1. Європейська Хартія місцевого самоврядування / (переклад з англійської мови Є. М. Вишневського); Рада Європи. European charter of local self-governement Charter européenne de l’autonomie locale. Страсбург: Рада Європи, 1985. 9 с.
2. Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні: Затверджена КМ України 8 квітня 2013 р. URL: http://www.kmu.gov.ua (дата звернення 23.11.2019 р.).
3. Ухач В., Сирко У. Законодавче забезпечення децентралізації місцевого самоврядування в Україні (теоретико-правовий аспект). Актуальні проблеми правознавства. 2018. Випуск 1 (13). С. 42-48.
4. Ухач В. З. Історія держави і права України: навчальний посібник (конспекти лекцій). Тернопіль: Вектор, 2011. 378 с.
________________
Науковий керівник: Ухач Василь Зіновійович, кандидат юридичних наук, доцент, Тернопільський національний економічний університет
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
