У Кримінальному кодексі України містяться склади злочинів, суб’єктивна сторона яких не вписується в законодавче формулювання ні умислу, ні необережності. Ця проблема багатьма вченими-криміналістами визнається однією з найбільш складних і суперечливих. Проблема змішаної форми вини стала предметом наукових досліджень В.І. Борисова, П.С. Дагеля, С.В. Гізімчука, Е.М. Зінченка, В.А. Мисливого.
М. Зінченко слушно зазначав, що аргументи противників визнання змішаної форми вини, які містяться в юридичній літературі, не спростовують її існування. По-перше, вина визначається як психічне ставлення винного до діяння та його наслідків. Звідси визначення її форми також повинно містити характеристику ставлення і до діяння, і до наслідку. По-друге, єдине психічне ставлення, що складає зміст вини, у дійсності може бути неоднорідним щодо діяння та наслідків. По-третє, підставою для визнання змішаної вини є усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру самого діяння при необережному ставленні до наслідків, коли таке усвідомлення виключається. Почетверте, психічне ставлення суб’єкта може бути неоднорідним щодо різних об’єктивних ознак злочину. Власне, на цьому і побудована змішана форма вини у кримінальному праві.Використання лише необережної чи лише умисної форми вини не дозволяє повністю охарактеризувати психічні процеси, що відбуваються у свідомості особи при вчиненні деяких злочинів, проте це не виключає вимоги про цілісний розгляд психічного ставлення винного до злочину.
У дослідженнях А.О. Пінаєва наведено аргументи на користь того, що поряд з умисною та необережною формою вини існують подвійна та змішана форми вини. Науковцем пропонується виділяти окремо змішану та подвійну форми вини, а не визначати подвійну форму вини різновидом змішаної. Подвійна форма вини, з погляду А.О. Пінаєва, має місце в тих випадках, коли в рамках одного складу злочину одночасно містяться як всі ознаки, притаманні умисній формі вини, так і всі ознаки, притаманні необережній формі вини (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, умисне знищення або пошкодження майна тощо). Змішана форма вини є в тих випадках, коли в рамках одного складу злочину одночасно містяться деякі ознаки, притаманні умисній вині та всі ознаки, притаманні необережності.
Змішаною (складною, подвійною) формою вини називають різне психічне ставлення особи у формі умислу та необережності до різних об’єктивних ознак одного й того ж злочину. Доцільність виокремлення змішаної форми вини полягає в тому, що вона надає можливість: 1) конкретизувати ступінь суспільної небезпечності злочину; 2) визначити правильну кваліфікацію; 3) відмежувати близькі за об’єктивними ознаками склади злочинів.
Враховуючи вищевикладене в подальшому науковому досліджені слід виходити з того, що поняття змішаної форми вини охоплює всі можливі поєднання умислу та необережності (або їх елементів) при вчиненні одиничного злочину.
Використана література:
1. Пинаев А.А. Особливості складів злочинів з подвійною і змішаною формами вини. – Харків: «Харків юридичний», 2018.
2. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини : навч. посіб. для підготовки до іспитів – К: Атіка, 2016.
________________
Науковий керівник: Голобородько Наталія Володимирівна, викладач юридичних дисциплін І категорії Таращанського державного технічного та економіко-правового коледжу
|