Чинна Конституція України не містить переліку правоохоронних органів, більше того Основний Закон не позначає жодного органу як правоохоронного. Як відомо, стаття 17 Конституції лише закріплює одну із функцій, які мають виконувати правоохоронні органи та відповідні військові формування, а саме – забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України [1, с. 44]. Такий перелік міститься у Законі України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» – органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції [2].
В правовій доктрині перелік правоохоронних органів виділяється по різному, зокрема до них як правило відносять: Служба Безпеки України, Управління державної охорони України, Військова служба правопорядку у Збройних Силах України, Державна прикордонна служба України, митні органи (органи ДФС, органи доходів і зборів у минулому), прокуратура, Державна кримінально-виконавча служба України, органи внутрішніх справ України (в тому числі національна поліція, Національна гвардія України), органи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність (додатково, органи Служби зовнішньої розвідки України, Головне управління розвідки Міністерства оборони України), Державне бюро розслідувань, відповідні структури з питань запобігання та боротьби з корупцією [3, с. 55-61]; органи прокуратури, внутрішніх справ. Служба Безпеки України, органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органи дізнання, органи попереднього слідства, Міністерство юстиції та його органи, нотаріат, адвокатура [4]; прокуратура, органи внутрішніх справ, податкові органи, митні органи, органи попереднього розслідування, органи юстиції, нотаріат [5, с. 138-145], органи прокуратури, досудового слідства й дізнання [6, с. 6-8].
На думку О.В. Вакарової, до правоохоронних органів відносяться наступні: Національне антикорупційне бюро України, Державне бюро розслідувань (названі як просто «правоохоронні органи»), Управління державної охорони, Державна прикордонна служба України, Служба безпеки України (названі як «правоохоронні органи спеціального призначення»), Національна гвардія (як військове формування з функціями правоохоронних органів), Національна поліція (як центральний орган влади, що надає поліцейські послуги, забезпечує охорону прав і свобод людини, протидію злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку), Державна кримінально-виконавча служба (як центральний орган виконавчої влади, що здійснює правозастосовні та правоохоронні функції [1, с. 52].
Місце прокуратури в системі органів державної влади є дискусійним, зважаючи, що ні Конституція України, ні Закон України «Про прокуратуру» не містить положень про те, що органи прокуратури варто відносити до правоохоронних органів. В той же час, О. Л. Соколенко зазначає, що прокуратура не будучи правоохоронним органом де-юре, є ним де-факто [7, с. 701], зважаючи на наявні у неї (до певного моменту) слідчі та наглядові повноваження, а також (на даний час) повноваження із підтримання державного обвинувачення в суді, а також нагляд за додержанням законодавства при здійсненні оперативно-розшукової діяльності та заходів державного примусу.
Також в науковій літературі інколи до правоохоронних органів пропонується віднести до правоохоронних органів також й Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до системи правоохоронних органів [8], однак зважаючи на те, що попри наділення повноваження щодо запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню, основною функцією Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є саме захист прав і свобод людини і громадянина (через здійснення відповідного парламентського контролю відповідно до ст. 101 Конституції України), проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України, а не забезпечення законності та правопорядку чи здійснення інших правоохоронних функцій, цей орган не є правоохоронним, а є правозахисним.
Окремі науковці відносять до правоохоронних органів також відповідні громадські організації, які беруть участь у здійсненні правоохоронної діяльності [9, с. 9], які однак можуть набути правоохоронну властивість лише у разі наявності у них певних нормативно визначених правоохоронних повноважень, можуть набувати правоохоронних повноважень виключно правовим шляхом, а здійснювати їх у межах і у спосіб, що визначаються державою в цілях реалізації її правоохоронної функції [10, с. 247-248]. В той же час, громадські формування лише сприяють реалізації правоохоронної та інших функцій уповноваженими на це органами державної влади і не є самостійними суб’єктами реалізації таких функцій [1, с. 56].
Література:
1. Вакарова О.В. Конституційно-правовий статус правоохоронних органів: сучасні підходи. Дис. … канд. юр. наук. Спец. 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право. Ужгород, 2019. 260 с.
2. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1994 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/311/2008.
3. Хамула П.І. Правоохоронні органи в системі органів державної влади. Дис. … канд. юр. наук. спец. 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. Харків, 2015. 235 с.
4. Молдован В.В. Правоохоронні органи. Курс лекцій: навч. посіб. К.: Юмана, 1998. 160 с.
5. Шилін М.О. Проблеми визначення поняття «правоохоронні органи», назви і структури відповідної навчальної дисципліни у сфері юридичної освіти. Проблеми законності. 2007. Вип. 92. С. 138-145.
6. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: навч. посібн. / Відп. ред. Я.Ю. Кондратьєв. К., 2002. 320 с.
7. Соколенко О.Л. Види правоохоронних органів України. Форум права. 2012. № 3. С. 699-705.
8. Куліш А.М. Організаційно-правові засади функціонування правоохоронної системи України: монографія у 2 ч. Ч. 2. Суми : Вид-во СумДУ, 2007. 236 с.
9. Організація судових та правоохоронних органів: Підруч. / За ред. І.Є. Марочкіна, Н.В. Сібільової. X., 2007. 528 с.
10. Соколенко О.Л. Статус і місце правоохоронних органів серед суб’єктів правоохоронної діяльності. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2012. № 4. С. 246-254.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
