В останні роки в Україні, як і в багатьох інших країнах світу, набуло поширення таке антигромадське соціальне явище як булінг (від англ. bullying, bully – хуліган, забіяка, грубіян, насильник), яке пов'язане з систематичними насильницькими діями підлітків і молоді, котрі навчаються в закладах освіти, з метою завдати шкоди, викликати страх, тривогу або іншим чином створити негативне середовище існування для інших осіб (однолітків, молодших або старших осіб). У результаті таких дій травми, які отримують постраждалі, призводять до суттєвих фізичних, психологічних, особистісних і соціальних порушень у їх розвитку, обмежують право особистості на повагу до її гідності, що гарантоване міжнародними стандартами в галузі прав людини.
Однією з основних труднощів, пов'язаних з дослідженням булінгу, є відсутність його загальноприйнятого визначення, що ускладнює розробку ефективних правових, педагогічних і соціальних технологій протидії цьому явищу. З огляду на те, що дана проблематика особливо актуалізувалася у зв’язку з прийняттям 18 грудня 2018 р. Закону України №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», вважаємо за доцільне ще раз привернути до неї увагу й описати характерні ознаки, властиві підлітковому та молодіжному булінгу, а також надати його робоче визначення.
Першим проблемою булінгу почав займатися норвезький вчений-психолог Д. Олвеус, який визначив вищевказане явище в шкільному колективі як ситуацію, в якій учень неодноразово, тривалий час піддається негативним діям з боку одного чи кількох інших учнів [1].
Відштовхуючись від цього визначення, звернемося до ключових характеристик, які простежуються при дослідженнях булінгу.
1. Неодноразовість і / або систематичність діяння. На відміну від одиничних актів агресії булінг передбачає продовження емоційно образливої та принизливої поведінки впродовж тривалого періоду. При цьому жертви булінгу, усвідомлюючи постійну загрозу від кривдника (булера) в майбутньому, знаходяться в неминучому тривожному очікуванні, що викликає у них відчуття загнаності та безвиході.
2. Умисне (навмисність) нанесення шкоди булером (або групою булерів) іншим особам передбачає усвідомлення ними незаконності своєї поведінки і одночасно її цілеспрямованого характеру з можливим розумінням причин і наслідків шкоди. Кривдник розуміє, що його дії з великою ймовірністю негативно позначаються на жертві, фізично або психологічно. Крім того, його метою нерідко буває зниження статусу жертви заради підвищення власного в групі однолітків.
3. Заподіяння шкоди. Як одна з форм насильства булінг безпосередньо спрямований на спричинення фізичної або психологічної шкоди жертві, її емоційному стану, здоров'ю, добробуту.
4. Зловживання силою або впливом. Від інших видів агресивної поведінки булінг відрізняє зловживання силою, коли кривдник використовує свою фактичну або уявну перевагу для того, щоб завдати шкоди жертві. Вплив булера може бути заснований на власній фізичній силі, соціальній компетентності, дотепності, впевненості в собі, віці, статі, національності, економічному стані, рівні освіти тощо. Таким чином, булінг виступає методом самоутвердження в групі однолітків. У прагненні домінувати кривдники вибирають найпримітивніший спосіб впливу на ситуацію — агресію і залякування жертви. Варто зазначити ще одну характеристику, яку періодично згадують в дослідженнях, присвячених булінгу. Так, для жертви домінування кривдника в ситуації, а також його зловмисність означає відсутність контролю, тобто неможливість вийти із кризової ситуації. Жертва змушена реагувати на дії кривдника. Цим жертва докорінно відрізняється від спостерігачів, які навіть при найгірших сценаріях здатні вибирати модель своєї поведінки.
Зазначені характеристики знайшли своє відображення у сформульованих законодавцем у пункті 3-1 частини 1 статті 1 Закону «Про освіту» типових ознаках булінгу, а саме: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого [2].
Сьогодні використовуються три підстави для класифікації видів і типів булінгу. Так, у залежності від характеристик об'єкта насильства (вік, стать, стан здоров'я тощо) розрізняють відповідно підлітковий булінг, булінг над жінками, особами з інвалідністю та ін.
Другою підставою для класифікації може бути обране те соціальне середовище або сфера, в якій відбувається булінг. З цієї точки зору розрізняють булінг в сім'ї (батьківський), в школі (шкільне цькування), булінг на робочому місці. Кібербулінгом називають цькування, яке відбувається через телефон, Інтернет, електронну пошту, соціальні мережі.
Третя класифікація заснована на характері насильницьких дій. Розрізняють фізичний, вербальний і соціальний булінг. Фізичний булінг передбачає, що жертва піддається фізичним нападам з боку кривдника – штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень тощо. До фізичного булінгу можна також віднести сексуальний вид булінгу – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, знімання у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти тощо.
Вербальний різновид охоплює приниження, глузування, погрози, негативно забарвлені висловлювання, використання підвищеного тону, крик, звинувачення у помилках, приниження здобутків і досягнень людини; соціальний — ігнорування, виключення з групи, знищення або псування майна жертви тощо.
Підсумовуючи вищевикладене, булінг у закладах освіти можна визначити як систематичне навмисне заподіяння шкоди одним підлітком або групою (булерами) іншому підлітку (жертві булінгу), який в даній ситуації виявляється не здатним себе захистити та позбавлений можливості вийти із неї.
Література
1. Olweus D. Bullying in schools: what we know and what we can do . Oxford, UK: Blackwell, 1993.
2. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 (дата звернення 01.04.2020).
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
