Об’єкт експертизи, поряд із предметом, є одним із базових понять у процесі дослідження судової експертизи як практичної діяльності. Повне визначення об’єкта дозволяє найбільш комплексно окреслити рамки компетенції експерта, його трудовитрати, обґрунтувати класифікацію та види судових експертиз тощо. Проблематика, що стосується об’єкта судової експертизи, є досить складною, оскільки сам по собі термін «об’єкт судової експертизи» є багатозначним.
Розгляду об’єкта експертизи присвятили свої праці такі вчені як В.Д. Арсеньєв, Р.С. Бєлкін, Л.Г. Бордюгов, А.І. Вінберг, Ю.Г. Корухов, Н.П. Майліс, Ю.К. Орлов, В.Ф. Орлова, Г.В. Прохоров-Лукін, О.Р. Росинська, Т.В. Толстухіна, О.Р. Шляхов, М.П. Яблоков та ін. При цьому дана тема потребує подальших досліджень. Це пов’язано з тим, що правовий аспект об’єкта експертизи, на відміну від гносеологічного та інформаційного, вимагає врахування концептуальних положень процесуальної науки, а сама наука безпосередньо пов’язана з процесуальним законодавством, яке перебуває в постійному русі.
У науковій літературі існує багато підходів до розуміння змісту об’єктів судових експертиз. Так, одна група вчених пов’язує об’єкти судової експертизи – матеріальні предмети – безпосередньо з речовими доказами. Матеріальний предмет буде об’єктом експертизи лише в тому випадку, якщо у процесі він буде виступати в якості речового, письмового доказу [11, с. 4-5; 15, с. 10]. Інша група вчених дотримується позиції, згідно якої об’єкти судових експертиз можуть не збігатися з предметами та документами, які є речовими доказами. Незалежно від факту залучення до справи об’єкту експертизи в якості речового доказу, експерт досліджує не процесуально-правову природу, а ідентифікаційні, діагностичні та інші властивості і зв’язки матеріальних об’єктів [5, с. 5]. Дослідження процесуально-правової природи об’єктів (перевірка та оцінка їх належності й допустимості), у тому числі і висновку експерта, є функцією органу розслідування, але ні в якому разі не експерта [4, с. 648-649; 8, с. 30]. На нашу думку, на експертизу можуть бути направлені документи і матеріали, що не мають статусу речового доказу. До того ж, аналіз норм КПК України (ст.ст. 98, 100 та ін.) свідчить про те, що законодавець розмежовує речові докази, документи, що є речовими доказами та документи, які не є речовими доказами. При цьому і ті, й інші можуть бути направлені на експертизу.
Також ведеться науковий диспут відносно належності не лише матеріальних, а й нематеріальних предметів до об’єктів судових експертиз. У класичному розумінні, яке висловив Р.С. Бєлкін [7, с. 434], об’єкт судової експертизи характеризується матеріальною природою. Об’єкти експертизи – це матеріальні предмети (їх властивості, ознаки), живі організми – ті предмети зовнішнього світу або людина, які мають певний правовий статус. Об’єктом є не самі речові чи письмові докази (таке змішання іноді зустрічається), а предмети й організми як матеріальні або матеріалізовані носії інформації. Таке розуміння об’єкта відповідає критеріям, закладеним у визначенні об’єкта судової експертизи: гносеологічному і правовому [13, с. 39]. О.Р. Шляхов, Д.Я. Мирський та ін. відзначають, що об’єктами експертизи є носії інформації про факти та події, джерела фактичних даних, які отримані шляхом застосування спеціальних знань [8, с. 136; 12; 14, с. 16]. Інші дослідники [1; 3; 6; 10] вважають, що об’єктом експертного дослідження можуть бути події, явища, а матеріальні носії інформації про такі явища – їх складова частина. Ми згодні з тим, що необхідно розрізняти об’єкт експертизи та об’єкт експертного дослідження. До об’єктів експертизи відносяться лише предмети матеріального світу, а до об’єктів експертного пізнання (дослідження) – єдність матеріальної та ідеальної субстанції, в якій матеріальна субстанція є відображуваним компонентом, а ідеальна субстанція – відображувальний компонент, джерело відображуваного, а точніше – його уявна модель, яка створюється експертом у його свідомості на основі результатів дослідження матеріальної субстанції [2, с. 67]. Ми дотримуємося думки, згідно з якою об’єктом експертизи можуть бути лише предмети матеріального світу (речові докази та документи).
Необхідно враховувати, що об’єкт експертизи є поняттям не лише гносеологічним, але й правовим, уособлюючи єдність гносеологічного і правового аспектів. Правовий же режим може поширюватися лише на реально існуючі об’єкти. Тому об’єкти нематеріального характеру не мають ніякого процесуального статусу, і відносно них не може бути встановлено ніякого процесуального режиму [9, с. 40-41]. Таким чином, під об’єктом судової експертизи логічно розуміти лише матеріальні предмети – речові докази та документи, оскільки це дозволяє найбільш повно враховувати правову специфіку самої експертизи.
Виходячи з вищевказаного, можна виділити наступні елементи об’єкта судової експертизи. По-перше, об’єкт судової експертизи повинен мати матеріальну природу; по-друге, об’єкт повинен виконувати інформаційну роль у встановленні певних фактичних даних (бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення; містити на собі сліди кримінального правопорушення або інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження; зберігати в собі зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та ін.); по-третє, має бути присутній зв’язок між фактичними даними та розслідуваними подіями. Слід зазначити, що остаточно відповісти на питання щодо того, чи володіє спрямований на експертизу об’єкт інформацією стосовно певних фактичних даних, і чи присутній зв’язок між фактичними даними та розслідуваними подіями, можна лише за допомогою спеціальних знань безпосередньо в рамках самої судової експертизи. Зазначені елементи дозволяють нам визначити об’єкт судових експертиз у якості матеріальних носіїв інформації, що підлягають експертному дослідженню з метою встановлення фактичних даних, безпосередньо пов’язаних з розслідуваними подіями.
Література
1. Арсеньев В. Д. Соотношение понятий предмета и объекта судебной экспертизы. Проблемы теории судебной экспертизы. М., 1980. С. 5 – 14.
2. Бутырин А. Ю. Судебная строительно-техническая экспертиза: (теорет., метод. и правовые основы). Учебное пособие. Москва: Городец, 1998. 195 с.
3. Винберг А. И., Малаховская Н. Т. О принципах классификации объектов судебно-экспертной объектологии. Методология судебной экспертизы. М., 1986. С. 27 – 40.
4. Винберг А. И. Теория доказательств в советском уголовном процессе. 2-е изд., испр. и доп. М.: Юрид. лит., 1973. 736 c.
5. Кирсанов З. И. Функции эксперта и специалиста в установлении обстоятельств уголовного дела. Информационный бюллетень. Академия управления МВД России. М., 1998. № 6. С. 3 – 7.
6. Корухов Ю. Г. Криминалистическая диагностика при расследовании преступлений. М.: Норма. Инфра-М, 1998. 288 c.
7. Криминалистика. Учебник для вузов / под ред. Р. С. Белкина. М., 2002. 990 с.
8. Мирский Д. Я. Ростов М. Н. Понятие объекта судебной экспертизы. Актуальные проблемы теории судебной экспертизы. М.: ВНИИСЭ, 1984. Вып. 44. С. 21 – 33.
9. Орлов Ю. К. Объект криминалистического исследования. Труды ВНИИСЭ. М., 1974. Вып. 8. С. 39 – 45.
10. Орлов Ю. К. Формы выводов в заключении эксперта. М., 1983. 382 с.
11. Петрухин И. Л., Чангули И. Экспертиза как средство доказывания в советском уголовном процессе. М.: Юрид. лит., 1964. 268 с.
12. Россинская Е. Р., Усов А. И. Судебная компьютерно-техническая экспертиза. М.: Право и закон, 2001. 416 с.
13. Сахнова Т. В. Судебная экспертиза. М.: Городец, 2000. 368 c.
14. Шляхов А. Р. Предмет и система криминалистической экспертизы. Тр. ВНИИСЭ. М., 1971. Вып. 3. С. 12 – 28.
15. Шляхов А. Р. Судебная экспертиза: организация и проведение. М.: Юридическая литература, 1979. 168 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
