Період формування законодавства про кримінальну відповідальність у будівельній сфері часів Київської Русі характеризується тим, що вперше норми про кримінально-правову охорону прав землевласників і землекористувачів, охорону меж було встановлено в першому збірником норм права Київської Русі — "Руській Правді": за знищення земельної чи бортної межі, або межового знаку ("перетесу"), зробленого на дереві, за незаконний перетин та оранку чужої межі, а також за перегородження її тином передбачалась відповідальність в розмірі 12 гривень (ст. 34 Короткої редакції, ст.ст. 71-72 Просторової редакції "Руської Правди") [1].
В період Гетьманщини характерними рисами розвитку та охорони відносин будівельних відносин згідно з «Правами, за якими судиться малоросійський народ» були зростання і зміцнення перш за все власності козацької старшини, шляхти і церковних організацій. Саме ця власність була об’єктом особливої охорони в тому числі і від самовільного зайняття [2, c. 12].
Після втрати української державності українські землі потрапили до складу двох імперій, переважна більшість Гетьманщини увійшла до складу Російської імперії, частина західноукраїнських земель опинилася у складі Австро-Угорщини, де специфіка кримінальної відповідальності за порушення будівельного законодавства знайшла свою імплементацію європейської правової традиції.
Знайомство з російським кримінально-адміністративним кодексом – Уложенням про покарання кримінальні та виправні 1866 р. [3] – виявляє цілу низку діянь, караних за законом, в будівельній справі.
Глава VIII кодексу «Про порушення статуту будівельного» містить усього 18 статей, з 1058-ї по 1075-ту. Статті з 1058 по 1065 згруповані у блок «Про порушення загальних правил для виробництва будівель» (Перше відділення). Друге відділення «Про порушення особливих правил для побудови церков православного та інших християнських віросповідань» містить Статті з 1066 по 1067. Третє відділення «Про порушення особливих правил для побудови споруд казенних» об’єднує статті з 1068 по 1072. Нарешті, Статті з 1073 по 1075 згруповані в блок «Порушення особливих правил для побудови будівель громадських» (Четверте відділення) [4, с. 12].
Кримінальна відповідальність за самовільне будівництво та порушення інших норм будівельного законодавства була передбачена в ст. 199 КК РРФСР 1960 року, а згодом і в кримінальних кодексах союзних республік, що були прийняті на початку 60-х років ХХ ст., зокрема в ст. 199 КК УРСР 1960 року. Щоправда, тогочасне законодавство використовувало термін «самовільний захват землі», і лише з 1993 року в КК УРСР 1960 року він був замінений на «самовільне зайняття земельної ділянки». 13 грудня 1968 року в СРСР було кодифіковане законодавство – прийняті Основи земельного законодавства СРСР і союзних республік. А 1970 року у всіх союзних республіках, у тому числі і в УРСР, були прийняті законодавчі акти, які передбачали, що земля перебуває у виключній власності держави і може надаватись лише в користування [5].
У період незалежності України підстави та порядок відповідальності за порушення норм у будівельній діяльності регулюються КУпАП, Кримінальним кодексом України, Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а також іншими нормативно-правовими актами. Варто зауважити, що кримінальна відповідальність у сфері містобудування застосовується тільки у разі правопорушення, тобто на таких юридичних підставах як протиправні дії так і бездіяльність правопорушника [6, c. 105].
Отже, розвиток норм про кримінальну відповідальність за порушення будівельного законодавства характеризує чотири основних етапи: період формування законодавства про кримінальну відповідальність у будівельній сфері часів Київської Русі; розвиток кримінально-правової охорони будівництва періоду втрати української державності, Гетьманщини та імперського періоду Росії та Австро-Угорщини, розвиток кримінально-будівельного права радянського періоду та часи незалежної України. Зазначені періоди демонструють поступове підвищення значущості рівня відповідальності суб’єктів будівельно-кримінальних правопорушень, що підтверджується також закордонною практикою регулювання відповідальності у даній сфері деліктів.
Література:
1. Захарчук В. М. Соціальна зумовленість кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки / В. М. Захарчук // Університетські наукові записки. - 2010. - № 3. - С. 169-174.
2. Сидоренко В. В. Правові наслідки самовільного зайняття земельних ділянок : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06. – Харків, 2015. – 178 с.
3. Таганецев Н.С. Уложение о наказаних уголовных и исправительных по изданию 1866 года / Н. С. Таганцев. – С.-Петербург: Издания книжного магазина для иногородних, 1873. – 783 с, ХІІ.
4. Макарчук В.С. Будівельне право Російської імперії – етап зародження // Будівельне право: проблеми теорії і практики [зб. наук. пр.]. – Київ–Тернопіль : – 2017. – Матеріали Першої наук.-практ. конф., (Київ, 3 листопада 2017 р.) / Мін-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т будівн. і архіт-ри та ін. – «Економічна думка» – 2017. – С. 11 – 22.
5. Захарчук В.М. Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво за кримінальним правом України: монографія / В.М.Захарчук – Хмельницький: Хмельницький університет управління та права, 2015. – 214 с.
6. Долинська М.С. До питання відповідальності у сфері містобудівельної діяльності України // Будівельне право: проблеми теорії і практики [зб. наук. пр.]. – Київ–Тернопіль : – 2017. – Матеріали Першої наук.-практ. конф., (Київ, 3 листопада 2017 р.) / Мін-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т будівн. і архіт-ри та ін. – «Економічна думка» – 2017. – С. 104 – 109.
|