Склад будь-якого кримінального правопорушення не може існувати без таких обов’язкових елементів як суб’єкт та суб’єктивна сторони.
Традиційно акцентуючи увагу спочатку на суб’єкті, зазначимо, що за наукою та практикою на сьогодні має місце бути наявна розбіжність та неузгодженість суб’єкта злочину як такого. Досить справедливо відмічається за юридичною літературою про те, що від того, наскільки правильно вирішуються питання суб’єкта кримінального правопорушення та нормативного закріплення відповідних правових інститутів, настільки залежатиме ефективність боротьби зі злочинністю [1, с. 345].
Суб’єктом злочину за ст. 134 Кримінального кодексу України (далі – КК України) слід розуміти фізичну осудну особу, досягнувши 16-річного віку та у якої не має спеціальної медичної освіти [2]. За науково-практичним коментарем до КК України надається більш розширеній перелік суб'єктів за цим кримінальним правопорушенням, зокрема:
1) лікарі, у яких є вища медична освіта, проте не має спеціальної медичної підготовки та які, виходячи з характеру своєї професійної діяльності не мають повноважень, щоб проводити операції штучного переривання вагітності (як приклад, лікарі-стоматологи, окулісти, тощо);
2) особи медичного персоналу (медсестри, акушери, фельдшери, тощо) або ж студенти медичних закладів;
3) особи, які взагалі не мають відношення до медицини [3, с. 309].
Аналізуючи суб’єкта розглядуваного кримінального правопорушення, насамкінець звернемо увагу і на те, що за кримінальним законодавством України не передбачено відповідальності жінки за штучне переривання власної вагітності. Виходячи з диспозиції ч 3. ст. 134 КК України, жінка завжди виступає потерпілою особою за цим злочином (потерпілими особами також визнаються ті, що понесли матеріальні випадки, якщо ними укладався договір з сурогатною матір’ю, якою було вчинено аборт під примусом) [2].
Переходячи безпосередньо до аналізу суб’єктивної сторони розглядуваного кримінального правопорушення, зазначимо, що загальноприйнято виділяти дві основні форми вини: умисел та необережність, відповідно до яких і формується психологічна ознака вини. Під час незаконного проведення операцій штучного переривання вагітності умисел суб’єкта кримінального правопорушення спрямовується на те, щоб досягнути мети медичного втручання переривання вагітності.
Отже, суб’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 134 КК України завжди проявляється через прямий умисел. Психічне ставлення до суспільно-небезпечних наслідків, які встановлені за ч. 3 ст. 134 КК України кваліфікується необережністю (злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю) [2].
Література:
1. Богуш Г.И. Субъект преступления. Общая часть уголовного права: состояние законодательства и научной мысли / под ред. Н.А. Лопашенко. СПб.: Юридический центр ПРЕСС, 2011. С. 345–368.
2. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 року № 2341-III (останні зміни: 13.08.2020) / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25(26). Ст. 131.
3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 7-ме вид, переробл. та допов. / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. К.: Юридична думка, 2010. 1288 с.
|