:: LEX :: ПРЕЛЕГАТ – ОСНОВНИЙ ПРАВОЧИН
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 68)

Термін подання матеріалів

14 січня 2025

До початку конференції залишилось днів 24


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРЕЛЕГАТ – ОСНОВНИЙ ПРАВОЧИН
 
17.09.2020 09:29
Автор: Ковальчук Ярослав Вадимович, провідний юрисконсульт відділу по з судової та претензійної роботи та представництва в судах юридичної служби регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»
[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Ми дослідили, що за правовими підставами свого ймовірного виникнення розпорядження, яке називається «прелегатом», є одностороннім правочином. Тепер нам треба встановити, яким є згаданий факт за встановленою динамікою легального впливу на цивільні відносини – основним чи допоміжним?

Станом на сьогоднішній день, офіційна доктрина спадкового права охоплює цілу низку малодосліджених питань, які охоплені спадкуванням за заповітом. Зокрема нині в юридичній літературі майже відсутні наукові розвідки про те, яким одностороннім правочином за існуючою динамікою легального впливу на цивільні відносини є «прелегат» - основним або допоміжним. 

Зважаючи на вказані судження, спробуємо дослідити зазначену проблему. Ми висловлюємо велике сподівання, що зміст даної праці, будучи зрозумілим, заразом зможе залучити інших вчених до чіткого з’ясування юридичних ознак, які в свою чергу притаманні досліджуваному нами факту. 

На нашу думку, спеціальне розпорядження, що називається «прелегатом», за встановленою динамікою легального впливу на цивільно-правові відносини можна віднести до одностороннього правочину, якому в свою чергу властивий не допоміжний, а основний характер. Доцільність даного наукового підходу ми спробуємо довести, скориставшись такими доводами. 

По-перше, цивільне право є однією з визначних галузей приватного права. Норми, що охоплені нею, регулюють майнові й особисті немайнові відносини, заснованих в свою чергу на відповідних засадах, а саме на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників [1, с. 37]. 

В цивільному праві юридичні факти є однією з найпоширеніших категорій. Вказане судження пояснюється тим, що зі згаданими обставинами пов’язують виникнення, зміну або припинення різних за своїм змістом прав та обов’язків, а також тих чи інших видів правових відносин [2, с. 9].

Науковою літературою охоплено складну класифікацію юридичних фактів. Зокрема за встановленою динамікою легального впливу на цивільні відносин всі правочини, утворивши багатогранну систему вольових та правомірних дій, водночас поділяться на: 1) основні; 2). допоміжні [3, с. 221-222]. 

Кожному з вищезазначених фактів притаманні різні за своєю суттю ознаки. Скажімо основний правочин – це добросовісна дія, вчинення якої обумовлює неминуче виникнення правових відносин, безпосередні суб’єкти яких мають гарантовані їм права і/або виконують покладені на них обов’язки.    

Вказана риса властива цілій низці різних за своєю сутністю правомірних дій. Зокрема юридичний факт, що називається «прелегатом», заразом встановлює цивільно-правові відносини, безпосередніми учасниками яких в свою чергу є не лише спадкоємець, спадкова частка якого є обтяженою якісним виконанням такого заповідального розпорядження, а й спадкоємець, який вправі отримати на свою користь майнову вигоду, що охоплена таким розпорядженням.

По-друге, чинне законодавство гарантує всім учасникам цивільних відносин цілу низку різних за своєю сутністю майнових та особистих немайнових прав. Зокрема заповідач може встановити в своєму заповіті майнове розпорядження, яке називається «заповідальним відказом» [4, с. 130].

Вищезазначеному розпорядженню притаманні відповідні юридичні ознаки. Скажімо за встановленою динамікою легального впливу на цивільні відносини

«заповідальний відказ» є основним правочином, тобто, добропорядною дією, яка встановлює відповідні цивільні відносини [5, с. 286]. 

Наукова література охоплює багатогранну класифікацію юридичних фактів, що є достатньою основою для появи, зміни чи припинення правових відносин. Зокрема, як зазначають окремі вчені, одним з видів «заповідального відказу» є так званий «прелегат» [6, с. 68-69]. 

Зазначені юридичні факти перебувають у відповідному зв’язку між собою. Скажімо «заповідальний відказ» та «прелегат», будучи добросовісними діями, заразом співвідносяться між собою, як головні категорії непростої діалектики, що в свою чергу називаються «загальним» та «одиничним» відповідно. 

Враховуючи сказане, досліджуваний нами факт створює майнові стосунки. Такі відносини виникають між спадкоємцем, спадкова частка якого обтяжена добросовісним виконанням «прелегату» та спадкоємцем, що в праві отримати на свою користь майнові блага, які охоплені таким розпорядженням. 

Література:

1. Шевченко Я. Н. Проблемы и перспективы развития гражданского права в соответствии с новым Гражданским кодексом // Україна. – Німеччина: розвиток законодавства в рамках європейського права / ред. кол.: О. Копиленко (співголова), Р. Обершмідт (співголова), С. Бритченко та ін. – К., 2006. 

2. Коструба А. Ознаки правоприпиняючих юридичних фактів // Підприємництво, господарство і право. 2011. - № 2. – С. 9-12. 

3. Таш’ян Р. І. Класифікація односторонніх правочинів // Університетські наукові записки. – 2007. - № 4. – С. 218-222.  

4. Заіка Ю. О. Спадкове право в Україні: Становлення і розвиток: Монографія, 2-ге вид. – К.: КНТ, 2007. – 288 с. 

5. Цибульська О. Ю. Визначення та сутність заповідального відказу як підстави виникнення правовідносин за цивільним законодавством України // Актуальні проблеми держави і права. – 2012. – Вип. 68. – С. 378-385. 

6. Копылов А. В. О легатах и фидеикомиссах в римском частном праве // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 2015. - № 5. – С. 66-81. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
РОЛЬ АДВОКАТСЬКОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ ДЛЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
29.08.2020 16:45
THE CONCEPT OF THE SOCIAL STATE
18.09.2020 11:43
САНАЦІЯ МАТЕРИНСТВА
17.09.2020 09:43
ПОНЯТТЯ ПУБЛІЧНОГО І ПРИВАТНОГО ІНТЕРЕСУ У ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИНАХ
17.09.2020 09:37
ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВОВОЇ ПРИРОДИ ПОНЯТТЯ «НОТАРІАТ»
17.09.2020 09:23
ПРАВОВИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ
16.09.2020 19:29




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше