На сучасному етапі розвитку України як демократичної правової держави важливе значення має ефективність діяльності органів влади, у тому числі органів конституційної юрисдикції, а також забезпечення ними умов для розвитку демократичного громадянського суспільства, реалізації прав і свобод людини та громадянина, утвердження верховенства права та Конституції України як Основного закону нашої держави.
Зважаючи на конституційну кризу 2020 року, питання незалежності Конституційного Суду та доброчесності його суддів залишається проблемним та актуальним через втручання та прагнення вплинути на його діяльність органів інших гілок влади, окремих політиків. Питання становлення, правового статусу та організації діяльності Конституційного Суду України досліджували такі вітчизняні вчені як М. Козюбра, П. Мартиненко, В. Шаповал, В. Недибалюк, О. Олійник, А. Ковальчук, Л. Протосавіцька, О. Константий, В. Погорілко, О. Фрицький, Ю. Фрицький та ін. Проте питанню особливостей формування цього органу приділялось недостатньо уваги, багато питань залишаються дискусійними та потребують додаткових досліджень, що і обумовлює актуальність дослідження.
В Україні, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України (далі – КСУ або Конституційний Суд) є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України [1]. У розділі XII Конституції України встановлено основні правові засади щодо Конституційного Суду: його статус, сферу діяльності, повноваження суддів та суду, склад та порядок формування, відбору кандидатур та призначення суддів, а також вимоги до посади судді КСУ [2].
Так, відповідно до першої-другої частин ст. 148 Конституції України, а також статті 9 Закону України «Про Конституційний Суд України» [3], до складу Конституційного Суду України входять вісімнадцять суддів. Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів призначають по шість суддів КСУ. Згідно з частиною третьою ст. 148, відбір кандидатур на посаду судді здійснюється на конкурсних засадах у визначеному законом порядку [4]. Проте, фактично положення про конкурс не застосовується через те, що відсутня єдина конкурсна комісія, яка проводить відбір суддів, а також немає чіткої регламентації процедури конкурсного відбору кандидата на посаду. Три суб’єкти призначення, обираючи суддів, на жаль, досить часто мають політичні мотиви та прагнення в подальшому впливати на діяльність Конституційного Суду. Відповідно, необхідними є не лише певні заходи щодо високоякісного оновлення складу КСУ, а зміна саме процедури призначення суддів КСУ, що неможливо без внесення змін до Закону України «Про Конституційний Суд України» та відповідно до Конституції України.
Для вирішення проблеми щодо порядку формування КСУ, вважаємо за доцільне проаналізувати практику формування органів конституційного контролю в зарубіжних країнах.
Так, відповідно до статті 135 Конституції Італійської Республіки, Конституційний суд складається з п'ятнадцяти суддів. П'ять суддів - третина Суду - обирає Президент Республіки. Ще п'ятьох суддів обирають обидві палати парламенту на спільному засіданні, останні ж п’ять обираються членами трьох вищих трибуналів (три - Верховним судом, один - Державною радою, один - Рахунковою палатою) абсолютною більшістю голосів виборчого органу [5].
Згідно зі статтею 116 Конституції Республіки Білорусь, Конституційний Суд Республіки Білорусь формується в кількості 12 суддів із висококваліфікованих фахівців в області права, що мають, як правило,вчений ступінь. Шість суддів Конституційного Суду призначаються Президентом Республіки Білорусь, а ще шість обираються Радою Республіки [6].
У Португальській Республіці дещо інший підхід. Так, згідно зі статтею 222 її Конституції, Конституційний Суд складається з тринадцяти суддів. Десять призначаються Асамблеєю Республіки, тоді як решта три кооптуються цими десятьма. Щонайменше шість із тринадцяти суддів мають бути обрані з числа суддів інших судів [7].
Вищевикладене свідчить, що у зарубіжній конституційно-правовій практиці відсутній єдиний підхід до формування Конституційного Суду. Якщо в Італії, як і в Україні, у формуванні складу даного органу конституційного контролю задіяні всі три гілки влади, то у Білорусі суддів обирають дві гілки влади – законодавча і виконавча. У Португалії ж у формуванні спеціалізованого органу конституційного контролю бере участь лише парламент.
У межах дослідження заслуговує уваги висновок Європейської комісії "За демократію через право"(Венеціанська комісія) щодо проекту закону про конституційну процедуру (проект закону №4533).
Так, на думку експертів, реформа Конституційного Суду є необхідною. Елементами такої реформи має бути зокрема і встановлення кращих процесів для ідентифікації кандидатів та відбору суддів до Конституційного Суду, у тому числі шляхом створення нового органу з відбору з міжнародною участю, який може допомогти забезпечити високий моральний характер, компетентність і доброчесність суддів, що є необхідним для даної посади [8], з чим варто погодитися.
Слушною є думка В. Недибалюк, відповідно якої важливою гарантією прозорості проведення конкурсу є можливість доступу громадськості до його організації та проведення; саме включення такого компоненту як громадський контроль до процесу проведення конкурсу щодо відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду допоможе уникнути незаконного впливу на хід його проведення [9].
Таким чином, практика зарубіжних країн свідчить про відсутність єдиного, чіткого підходу до формування Конституційного Суду: одні країни, як і наша держава, дотримуються, так званого, змішаного принципу формування органу конституційної юрисдикції, де задіяні усі три гілки влади, а в інших державах участь у формуванні складу суддів беруть дві гілки влади або ж лише парламент.
Очевидно, що в Україні без удосконалення процедури обрання складу КСУ забезпечити компетентність суддів та незалежність органу конституційної юрисдикції неможливо. Безумовно, доцільним є створення єдиного органу для конкурсного відбору суддів за участю міжнародного компонента та представників громадянського суспільства, що дозволить забезпечити прозорий та дієвий процес проведення конкурсу, завдяки якому до складу КСУ будуть обрані компетентні та доброчесні судді, які будуть здійснювати свої повноваження в інтересах народу України, а не певних політичних груп, що сприятиме встановленню конституційного ладу та забезпечення верховенства Основного закону, встановленню реальних умов для подальшого розвитку України як демократичної і правової держави.
Література:
1. Про Конституційний Суд України: Закон України від 13.07.2017 р. № 2136-VIII. Відомості Верховної Ради. 2017. № 35. Ст. 376.
2. Конституція України: офіц. текст. Київ : КМ, 2013. 96 с.
3. Про Конституційний Суд України: Закон України від 13.07.2017 р. Ст. 9.
4. Конституція України: офіц. Текст. Ст. 148.
5. The Constitution of the Italian Republic. 27th of December 1947. URL: https://www.cortecostituzionale.it/documenti/download/pdf/The_Constitution_of_the_Italian_Republic.pdf
6. Канстытуцыя Республікі Беларусь ад 15 сакавіка 1994 г. URL: http://www.kc.gov.by/be/document-5623
7. Constitution of the Portuguese Republic. Seventh revision. 2005. URL: http://www.tribunalconstitucional.pt/tc/conteudo/files/constituicaoingles.pdf
8. Opinion on the draft law on Constitutional Procedure (draft law no. 4533) and alternative draft law on the procedure for consideration of cases and execution of judgements of the Constitutional Court (draft law no. 4533-1). CDL-AD(2021)006-e. URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL-AD(2021)006-e
9. Недибалюк В.Д. Окремі аспекти незалежності Конституційного Суду України як гарантія реалізації Основного Закону. Форум Права. 2019. № 54(1). С. 52–59.
________________
Науковий керівник: Щебетун Ірина Степанівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри конституційного, міжнародного і кримінального права Донецького національного університету імені Василя Стуса
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
