Укладення шлюбу передбачає собою створення сім’ї, а отже є підставою для набуття подружжям особистих немайнових та особистих майнових прав. Немайновими правами подружжя вважаються такі, суть змісту яких не містить матеріального характеру. Тобто, це врегульовані нормами сімейного права відносини з приводу особистих немайнових благ та інтересів осіб, між якими укладено шлюб у встановленому законом порядку.
Випадки зловживання особистими немайновими правами одного з подружжя є розповсюдженими, доволі часто зустрічаються у повсякденному житті та реєструються відповідними органами, тому дослідження даного питання є актуальним на сьогодні. Особистим немайновим правам подружжя не надають значення, тобто не вважають такими, що потребують захисту, та рівними із майновими правами. На нашу думку, це пов’язано з сформованою у суспільстві правосвідомістю. В аспекті даного питання варто зазначити, що особисті немайнові права подружжя є однаково рівними та значимими з особистими майновими.
Сімейний кодекс України встановлює вичерпний перелік немайнових прав подружжя. До них відносяться: право на материнство, право на батьківство, право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності, на фізичний та духовний розвиток, на зміну прізвища, на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї, на особисту недоторканість, обов’язок турбуватися про сім’ю [1].
Із конструкції ст. 49 СК можливо зробити висновок, що право на материнство - не тільки сімейно-правовий конструкт, але й конституційний і навіть цивільний. Проте, перш за все воно підпадає до сфери регулювання сімейного права. Право на материнство є суб'єктивним сімейним правом жінки як дружини у подружжі. Його зміст становить можливість дружини вирішити чи мати їй дитину, чи ні. При цьому, таке бажання за СК є ультимативним, що значить, якщо чоловік буде виступати проти цього рішення або виявиться нездатним до зачаття дитини через певні проблеми зі своїм організмом (безпліддя), то це може вважатися підставою для розірвання зареєстрованого шлюбу [2, с.7].
Право на батьківство закріплює стаття 50 Сімейного кодексу. Це право включає в себе не лише право визначити факт походження дитини від певного чоловіка, але й способи гарантування захисту цього права з боку держави. Аналогічно з правом на материнство до права батьківство визначається за підставою до розірвання шлюбу і випадок, коли є відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження дитини (безпліддя).
Наступним є право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності. Індивідуальність особи - це неповторна своєрідність людини. Чоловік і дружина мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок, уподобань. Змістом даного права є поводження кожного з подружжя таким чином, щоб не принижувати, пригнічувати індивідуальність іншого, а також не заважати прояву іншого як окремої особистості. В даному контексті мова йде конкретно про ті звички та уподобання, які не суперечать інтересам сім’ї.
Особливо закон виділяє обов’язки подружжя, пов’язані з турботою про сім’ю. Так, згідно зі ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Кожен із подружжя зобов’язаний утверджувати в сім’ї повагу до матері та батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім’ї за свою поведінку в ній, зобов’язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї. Варто зазначити, що ці норми носять декларативний характер, мають вид моральної заповіді. В них, по суті, названо моральні обов’язки подружжя одного перед іншим. Подібні правила є необхідними для створення гармонійних відносин у сім’ї, закріплених повагою. Оскільки турбота про сім’ю передбачає дії та вчинки в її інтересах, тобто тим самим підсилює важливість інших немайнових прав подружжя і окремо повагу усіх членів сім’ї один до одного [4, с. 50]
Особисті немайнові права подружжя дають змогу кожному із них бути рівними та самодостатніми особистостями у такому союзі, діючи в інтересах сім’ї. Наприклад, право на розподіл обов’язків та право на фізичний і духовний розвиток розвіюють стереотипи, які склалися в суспільстві щодо сімейних відносин. Тим самим закріплюють можливість кожного із подружжя розвиватися, займатися улюбленими справами та відчувати себе щасливими, при цьому інший повинен поважати таке право, підтримувати та не перешкоджати його здійсненню.
На думку С.В. Ясечко, «правочини щодо особистих немайнових благ можуть вчинятися і такі правочини можуть спрямовуватися не тільки на виникнення і припинення, а й на зміну немайнових наслідків. І те, що в юридичній літературі зазначається неможливість вчинення таких правочинів, вказує не на відсутність у них юридичної сили, а лише на відсутність правового механізму» [3, c. 199].
Варто зауважити, що Сімейний кодекс не передбачає чітко встановлених санкцій за невиконання подружжям особистих немайнових обов’язків. Однак зловживання одним із подружжя особистими правами чи обов’язками, очевидне нехтування інтересами сім’ї, а також ігнорування чи перешкоджання здійсненню іншим з подружжя його особистих немайнових прав може бути підставою для розірвання шлюбу, а в окремих випадках тягне для одного з подружжя – правопорушника негативні наслідки в майновій сфері. Наприклад, зменшення його частки у спільному майні у разі його поділу (ч. 2 ст. 70 СК).
Отже, особисті немайнові права подружжя є важливою складовою подружнього життя. Жоден із подружжя не має право перешкоджати їх реалізації іншим. Основою регулювання особистих немайнових відносин подружжя є гарантовані СК особисті права та обов’язки. Вони необхідні не лише для вирішення питань щодо місця проживання, визначення материнства та батьківства, встановлення обов’язку невтручання у свободу фізичного та духовного розвитку осіб з подружжя, а також для регулювання великої кількості інших загальних і побутових питань. Оскільки в основі особистих немайнових правовідносин подружжя лежить правовий статус кожного з подружжя - забезпечена законом можливість набуття та реалізації особистих і майнових прав подружжя з метою зміцнення сім’ї, виховання дітей і досягнення особистого щастя.
Література:
1. Сімейний кодекс України: Закон України від 10.01.2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text (дата звернення: 25.04.2021р.).
2. Міністерство юстиції України. Характеристика особистих немайнових прав подружжя за сімейним кодексом України. Одеса, 2016. URL: https://just.odessa.gov.ua/files/upload/files/np.pdf (дата звернення: 25.04.2021р.).
3. Ясечко С.В. Механізм набуття деяких особистих немайнових прав. Проблеми подальшого вдосконалення приватноправових механізмів набуття, передачі, здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав: матеріали наук.-практ. конф., присвяч. пам’яті проф. Ч.Н. Азімова. Харків, 2017. С. 196–199.
4. Байрачна М.І. Загальна характеристика особистих немайнових прав подружжя. Право і суспільство. №2. Київ, 2019. С. 48-52.
5. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (дата звернення: 25.04.2021 р.).
________________
Науковий керівник: Бутрин-Бока Наталія Степанівна, кандидат юридичних наук, доцент, Західноукраїнський національний університет
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
