Незважаючи на фундаментальне значення інституту підслідності у кримінальному процесі України, положення чинного Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) в цьому аспекті не є досконалим. У зв’язку з цим виникає багато проблемних питань на практиці при здійсненні діяльності суб’єктами органів досудового розслідування та прокуратури, наявність яких несприятливо впливає на ефективність застосування правил підслідності, одержання та використання доказів у кримінальному процесі та й взагалі негативно відбивається на виконанні завдань кримінального провадження.
Аналіз вищенаведеного тексту підштовхує сказати, що правильно визначити підслідність – це доволі складне завдання. Відштовхуючись від наведеного, зазначимо, що для правильного визначення підслідності правозастосовник повинен встановити комплекс юридичних та фактичних підстав, які в сукупності дадуть можливість визначити орган, який в окремо взятій ситуації вправі здійснювати досудове розслідування [1, с. 393-396].
До таких підстав відносять:
1) Кваліфікація діяння. Згідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, під час внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), слідчий, дізнавач або прокурор, з-поміж іншої інформації, необхідної для внесення до реєстру, зобов’язані надати відомості про «попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність» [2];
2) Правовий статус особи, причетної до вчинення кримінального правопорушення або щодо якої воно вчинено. Насамперед наголосимо, що потрібно правильно розмежовувати встановлення правового статусу особи в межах ст. 216 КПК України та правового статусу особи, вплив якого безпосередньо стосується кваліфікації кримінального правопорушення окремими статтями КК України. Без сумніву, такий ракурс ставить питання про опосередкований вплив правового статусу суб’єкта злочинного діяння як кваліфікуючої ознаки, впливаючої на підслідність наступним чином: правовий статус особи має вплив на кваліфікацію, а остання, у свою чергу – це базис, аби застосовувати правила предметної підслідності;
3) Розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди. Дана підстава є дуже важливою, щоб визначити підслідність;
4) Територіальні характеристики вчиненого правопорушення. Ключовий фактор, необхідний для визначення територіальної підслідності є місце вчинення кримінального правопорушення;
5) Факт початку кримінального провадження іншим органом досудового розслідування. Остання підстава відмічається відомостями про початок досудового розслідування іншим слідчим або слідчим іншого органу кримінального провадження по факту вчинення того ж кримінального правопорушення.
Література:
1. Кримінальний процес: підручник / за заг. ред.: В. В. Коваленко, Л. Д. Удалова, Д. П. Письменний. Київ: Центр учб. літ., 2013. 544 с.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI (останні зміни: 16.06.2021) / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9(13). Ст. 88.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
