У сучасних умовах спеціалізація в розкритті та розслідуванні злочинів у податковій сфері займає провідне місце в організації роботи слідчих. У зв’язку із значним оновленням слідчих кадрів, спеціалізація стає важливим інструментом, що дозволяє ефективно організувати процес розслідування.
Сутність спеціалізації полягає в наступному: слідчий постійно розслідує злочини однієї чи декількох категорій. Абсолютна спеціалізація здійснюється стосовно однієї категорії кримінальних проваджень, а відносна – щодо групи однорідних за методикою розслідування злочинів.
М. І. Порубов зазначав, що спеціалізація в діяльності слідчого – це вдосконалення його професійної майстерності щодо розслідування певної категорії кримінальних справ [3, с. 132]. Однак, зауважимо, що вдосконалення професійної майстерності слідчого – це не самоціль, а наслідок спеціалізації [2, с. 131].
Спеціалізація зумовлює оптимізацію діяльності з розкриття та розслідування злочинів за найменшої витрати сил і засобів, досягнення найбільшого ефекту за рахунок високої професійної підготовки слідчого [5, с. 160].
Спеціалізація, з точки зору В. Т. Кравченка, – це оптимальний принцип організації діяльності слідчих, що проявляється в обмеженні компетенції окремих підрозділів або працівників виконанням певних трудових операцій, що ґрунтуються на спільності прийомів і методів їх виконання, однорідності виконуваних завдань, які при поглибленому пізнанні легше виконувати. Спеціалізована робота має якісні особливості – це більш кваліфікована, складна, організована праця [1, с. 93]. Проте нелогічно вести мову про поняття спеціалізації як «оптимальний принцип організації діяльності слідчого», тому що вона є не принципом, а організаційною формою діяльності з розкриття та розслідування злочинів. Крім того, оптимальність обумовлюється конкретними умовами розслідування. Тому оптимальними можуть бути будь-які форми організації розслідування.
Розглядаючи спеціалізацію з позиції системного аналізу, зазначимо, що вона має сукупність основних положень – специфічних принципів організації діяльності, які носять різноплановий характер і відображають її окремі аспекти. До них, зокрема, відносять: принцип обумовленості спеціалізації станом і характером злочинності на території; принцип урахування особистісних і професійних якостей слідчого; принцип добровільності [2, с. 133-134].
М. І. Сапожніков, справедливо зазначає, що для розкриття та розслідування злочинів необхідні велика майстерність, багаторічний досвід, глибоке знання методики розслідування, технічних, тактичних і психологічних прийомів. І саме найбільш успішно це досягається при спеціалізації [4, с. 39].
Спеціалізація слідчих дозволяє глибоко вивчати різні способи вчинення та приховання злочинів у податковій сфері, і на цій основі застосовувати найбільш ефективні прийоми в ході розслідування, набувати досвіду розкриття, розслідування та запобігання латентних злочинів. У процесі профілактики злочинності ця форма організації діяльності допомагає виявляти специфічні причини й умови, що сприяють вчиненню податкових злочинів і займатися розробленням заходів щодо їх усунення [2, с. 139].
Таким чином, однією з умов покращання розкриття, розслідування та запобігання злочинів у податковій сфері, безумовно, є вдосконалення спеціалізації слідчих.
Література:
1. Кравченко В. Г. Оптимизация деятельности следователя на основе достижений НОТ и передовой следственной практики (организационный и криминалистический аспекты) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Волгоград, 1992. 238 с.
2. Можаева И. П., Степанов В. В. Организационные основы деятельности следователя по раскрытию, расследованию и предупреждению преступлений. Москва: Юрлитинформ, 2007. 152 с.
3. Порубов Н. И. Научная организация труда следователя. Минск: Вышэйшая шк., 1970. 264 с.
4. Сапожников Н. Организация труда прокурора и следователя. Социалистическая законность. 1967. № 8. С. 37-40.
5. Степанов В. В. Специализация следователя как форма повышения эффективности их работы. Актуальные проблемы отраслевых юридических наук. Саратов: Из-во Сарат. гос. ун-та, 1982. С. 158-166.
|