На даний час діяльність слідчого з розкриття та розслідування злочинів у податковій сфері організована за територіальним принципом і спеціалізацією.
Дільнична система – це форма організації діяльності, обумовлена адміністративно-територіальним устроєм країни, регіону, району, за якої за слідчим закріплюється певна територія – дільниця, і він згідно із підслідністю розслідує всі вчинені на ній злочини [2, с. 122].
Для забезпечення успішної роботи слідчого за вказаною формою організації розслідування злочинів суттєве значення має правильне визначення меж слідчих дільниць. Критеріями правильності їх визначення слугують: 1) чисельність населення (проте потрібно враховувати той факт, що на певній території перебувають не лише особи, які там постійно мешкають); 2) розміри території та її географія (компактність чи розпорошеність, кількість населених пунктів у межах району тощо). Такий критерій, як «розміри території слідчої дільниці» визначається здатністю одного слідчого відповідати за стан злочинності, організовувати взаємодію з іншими службами і з населенням, а також займатися профілактикою злочинів; кількість промислових, торгових й інших організацій, підприємств і установ; розподіл зон обслуговування між оперативними працівниками; кількість і характер вчинених злочинів на слідчій дільниці. Правильне встановлення меж дільниці забезпечує відносно рівномірне навантаження на кожний слідчий підрозділ.
Територіальний принцип організації діяльності властивий, переважно, для слідчих підрозділів міської чи районної ланки. У слідчих управліннях за слідчими також можуть бути закріплені своєрідні дільниці (зони) – нижчестоящі слідчі підрозділи. У такому випадку слідчі постійно не займаються розслідуванням кримінальних проваджень, а виконують переважно організаційні та контрольні функції.
Ефективність функціонування вищезазначеного принципу організації діяльності залежить від об’єктивних (соціальних, правових й ін.) і суб’єктивних факторів (підтримки з боку керівництва, досвіду і кваліфікації кожного слідчого, його вміння організувати діяльність на дільниці) [2, с. 123, 125].
Варто виділити наступні принципи організації діяльності слідчого з розкриття, розслідування та запобігання злочинів у податковій сфері за дільничною системою: доцільність введення дільничної системи; її максимальна відповідність адміністративно-територіальному устрою країни; відповідальність слідчого за стан злочинності на закріпленій дільниці; підвищення ініціативи слідчого в розкритті, розслідуванні та запобіганні розглядуваної категорії злочинів, вчинених на його дільниці [1, с. 51–52]; забезпечення постійного контакту слідчого з працівниками, закріпленими за його дільницею тощо [2, с. 126].
Слідчому постійно доводиться взаємодіяти з оперуповноваженими податкової міліції, які закріплені за спільною з ним ділянкою, що сприяє встановленню із ними ділових зв’язків, оперативному та чіткому виконанню доручень і вказівок слідчого, і зрештою призводить до успішного розкриття, розслідування та запобігання злочинів у податковій сфері.
Переваги дільничної системи проявляються тоді, коли межі слідчої дільниці залишаються постійними, а слідчий, закріплений за нею, розслідує лише злочини, вчинені на обслуговуваній території.
До недоліків дільничної системи належать труднощі в дотриманні рівномірного навантаження на слідчого у зв’язку із змінами стану злочинності на дільниці. Це, відповідно, впливає на якість слідства, його строки, а також на профілактичну діяльність. Проте, незважаючи на недоліки в організації та функціонуванні, така форма діяльності слідчого має достатній потенціал для успішного розкриття, розслідування та запобігання злочинів у податковій сфері.
Література:
1. Бахмадов Б. Д. Организация работы следователя по участковой системе : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Москва, 1987. 198 с.
2. Можаева И. П., Степанов В. В. Организационные основы деятельности следователя по раскрытию, расследованию и предупреждению преступлений. Москва: Юрлитинформ, 2007. 152 с.
|